Дола Бен-Єгуда Віттманн
Дола Бен-Єгуда Віттманн (івр. דולה בן-יהודה; ім'я при народженні Девора[2]; 12 липня 1902 — 18 листопада 2004) — одна із перших носіїв івриту періоду сучасності.
| Дола Бен-Єгуда Віттманн | |
|---|---|
| Народилася | 12 липня 1902 |
| Померла | 18 листопада 2004 (102 роки) |
| Поховання | Міжнародне кладовище церкви Альянсу Месіанських громад |
| Батько | Еліезер Бен-Єгуда |
| Брати, сестри | Ітамар Бен-Аві |
Епітафія на могилі Доли та Макса Віттманнів є цитатою Еліезера Бен-Єгуди для газети «Га-Шахар» (івр. השחר, «Світанок»), 1879 рік[1]
Біографія
ред.Девора (пізніше — Дола) народилася 12 липня 1902 року у сім'ї Хемди та Еліезера Бен-Єгуди. Вона та її брати й сестри були одними з перших носіїв сучасного івриту, а її старший брат Ітамар Бен-Аві був першим носієм мови. Дитинство Доли було дуже самотнім, у неї була собака та кішка, про яких вона пізніше сказала, що це були «перші тварини, які говорили сучасним івритом»[2][3], одна з них була самка, інша — самець, щоб діти формували речення з різними статями[4].
1931 року вона познайомилася у Парижі з Максом Віттманном (нім. Max Wittmann)[5], а невзовзі вийшла заміж за нього — німця, який став першим активістом-неєвреєм з підтримки використання івриту в Палестині, і який створив івритомовну сім'ю з носієм івриту[4]. Віттманн був протестантом[2], який не перейшов до юдаїзму. У подружжя не було дітей[2]. Макс помер 26 листопада 1991 року і похований на Міжнародному цвинтарі Церкви Альянсу в районі Єрусалиму Німецька колонія[1][а].
Дола померла 18 листопада 2004 року. На момент смерті вона була найстаршим у світі носієм сучасного івриту. У центральному кампусі Єврейського університету на горі Скопус була поминальна служба за нею, адже Дола та Макс жертвували кошти на університет[2]. Дола похована там само, де і чоловік[6].
Актуальність для лінгвістики
ред.Батько Доли, Еліезер Бен-Єгуда, був першою людиною, яка створила сім'ю в суворо одномовному середовищі, використовуючи лише сучасний іврит як мову для повсякденного використання. Зазвичай сучасні лінгвісти мають доступ до останніх носіїв мов, тому протилежне явище є досить винятковим. Сучасний іврит є єдиною відомою мовою, у якій лінгвісти мали доступ до перших носіїв «нової» мови, що підтверджує твердження Бен-Єгуди про те, що «мертва» і «свята» мова, така як іврит, може бути відроджена як світська розмовна мова без втручання релігії та попри спротив релігійної громади. Дола пережила свого старшого брата Ітамара на 60 років, доживши до моменту, коли сучасний іврит мав уже сім мільйонів носіїв, включаючи три мільйони носіїв івриту як рідної мови та багатьох неєвреїв.
Примітки
ред.- а. ^ На надгробку, який встановили 2011 року, помилки у написанні прізвища Віттманн латинськими літерами (написано «Wittman»). Також у назві міста Зіндельфінген, де народився Макс (написано «Sindelfinen»)
Виноски
ред.- ↑ а б Dola Wittmann (Ben-Yehuda) (івр. та англ.) . Архів оригіналу за 18 січня 2022. Процитовано 16.01.2022.
- ↑ а б в г д Esther Hecht (April/May 2010). Giants in a Quiet Corner (англ.) . Архів оригіналу за 5 березня 2021. Процитовано 16.01.2022.
- ↑ Untying Israel’s Tongue (англ.) . Архів оригіналу за 16 січня 2022. Процитовано 16.01.2022.
- ↑ а б Sam Orbaum (30.04.2000). Daughter of the mother tongue (англ.) . Архів Dola.html оригіналу за 26.04.2012. Процитовано 16.01.2022.
- ↑ Frederic C. Tubach (2011). German Voices: Memories of Life during Hitler's Third Reich. University of California Press. с. 296. ISBN 0520948882, 9780520948884.
{{cite book}}: Вказано більш, ніж один|pages=та|page=(довідка); Перевірте значення|isbn=: недійсний символ (довідка) - ↑ Jaskow, Rahel S. (22 лютого 2013). Tourist Tip #171 / Alliance Church International Cemetery in Jerusalem. Haaretz (англ.). Архів оригіналу за 16 січня 2022. Процитовано 20 вересня 2019.
Джерела
ред.- Запис передачі із Долою Бен-Єгуда (1989 рік) на YouTube
- Orbaum, Sam (2000). «Daughter of the Mother Tongue.» Not Page One column[1], republished in Eskimos of Jerusalem And Other Extraordinary Israelis; 116 vivid stories of memorable people and places. Jerusalem, 2001.
- Wittmann, Dola Ben-Yehuda (1991). Tracks 01, 03, 17, 19, 23, 63, 65, 68 of Tongue of Tongues: A documentary to mark the centenary of Spoken Hebrew (BBC Radio Three, November 9, 1989), edited by Lewis Glinert. Dartmouth Jewish Sound Archive, Hanover, NH.[2]
- Zuckermann, Ghil‘ad (2009). «Hybridity versus Revivability: Multiple Causation, Forms and Patterns.» Journal of Language Contact, Varia 2.40-67.[3] [Архівовано 22 липня 2018 у Wayback Machine.]