Відкрити головне меню

Носій мови (англ. native speaker[1]) — представник мовної спільноти, який володіє нормами мови, активно вживаючи цю мову (зазвичай вона є для нього рідною) у різних побутових, соціокультурних, професійних сферах спілкування. Роботою з носіями мови, а не з текстами, займається польова лінгвістика.

Критерії визначення носія мовиРедагувати

У науці виділяється декілька критеріїв ідентифікації людини як носія певної мови[2]. Згідно з шістьма найбільш поширеними, носій мови - це індивід, який

  • засвоїв мову в ранньому дитинстві (під час критичного періоду) від своїх батьків -- носіїв мови
  • має інтуїтивне, природне знання мови (наприклад, здатний легко і неконтрольовано розуміти не звернену до нього мову)
  • здатний до спонтанної мови без затримок
  • комунікативно компетентний (розпізнає різні типи релевантних мовних ситуацій і може поводитися відповідно до прийнятих комунікативних норм)
  • сприймає себе як члена мовної спільноти
  • розмовляє без акценту.

Якщо індивід має не усі, але більшу частину цих ознак, то його можна визначити як "такого, що наближається за рівнем до носія" (англ. near-native speaker).

Див. такожРедагувати

ЛітератураРедагувати

  • Э. Г. Азимов, А. Н. Щукин. Словарь методических терминов.

ПриміткиРедагувати

  1. У професійному жаргоні лінгвістів часто можна зустріти англійські еквіваленти спікер (англ. speaker) або нейтів-спікер (англ. native speaker).
  2. Lee, Joseph. The Native Speaker: An Achievable Model?. Asian EFL Journal 7 (2). 

ПосиланняРедагувати