Відкрити головне меню
Монодисперсність
Полідисперсність
Рисунок кривих розподілу маси частинок за розмірами: 1 — монодисперсна система;
2 — полідисперсна система.
δmin, δmax, δ0 — відповідно мінімальний, максимальний та найбільш імовірний розмір частинок;
f(δ) — функція розподілу, частка обсягу (або маси) дисперсної фази, яка припадає на частинки з даним інтервалом розмірів, поділена на величину інтервалу.

Дисперсність (рос. дисперсность, англ. dust dispersability, dispersivity; range of particle dimensions, degree of dispersion; нім. Dispersionsgrad m, Dispersitätsgrad m, Dispersität f, Feinheit f, Verteilungsgrad m) — ступінь подрібнення речовини, характеристика розміру частинок в дисперсних системах. Термін широко застосовується в колоїдній хімії, переробці корисних копалин.

Зміст

Загальний описРедагувати

Дисперсність визначається відношенням загальної поверхні всіх частинок породи до їх сумарного об'єму або маси (питома поверхня частинок дисперсної фази) або оберненою величиною середнього розміру частинок породи. Полідисперсність визначається функцією розподілу частинок за розмірами або масою.

Синонім — ступінь дисперсності, міра дисперсності.

Дотичні терміни в хіміїРедагувати

Гетеродисперсність (англ. heterodispersity) — стан (колоїдної та ін.) системи, коли всі частинки мають різний розмір.

Малодисперсна система — колоїдна система, в якій є тільки декілька розмірів частинок.

Полiдиспеpснiсть (англ. polydispersity) — розподiл за масами частинок у системах, утворених шляхом механiчного подрiбнення чи в колоїдних фазах. Параметри та вигляд розподілу залежить від способу приготування чи фракціонування. У випадку полімерів характеризується відношенням середньовагової молекулярної маси до середньочислової молекулярної маси.

Див. такожРедагувати

ЛітератураРедагувати

  • Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Східний видавничий дім, 2004—2013.
  • Глосарій термінів з хімії // Й. Опейда, О. Швайка. Ін-т фізико-органічної хімії та вуглехімії ім. Л. М. Литвиненка НАН України, Донецький національний університет. — Донецьк : Вебер, 2008. — 758 с. — ISBN 978-966-335-206-0

ПосиланняРедагувати