Дипо́ль[1] (рос. диполь, англ. dipole, нім. Dipol m) — в електродинаміці: ідеалізована система, що слугує для наближеного опису статичного поля або поширення електромагнітних хвиль далеко від джерела (особливо — від джерела з нульовим сумарно, але просторово розділеним зарядом).

Силові лінії електричного диполя

Електричний диполь — це два точкових заряди, рівних за величиною і протилежних за знаком.

  • 1) Двополюсник. Розрізняють диполь електричний і магнітний. Електричний диполь — сукупність двох рівних за абсолютною величиною різнойменних зарядів, які розташовані на певній відстані один від одного. Характеристикою диполя електричного є дипольний момент. Молекули багатьох речовин можна розглядати як диполі.
  • 2) В радіотехніці диполь — антена у вигляді двох симетрично розташованих провідників.
  • 3) В хімії — система, в якій позитивний та негативний центри зарядів не збігаються. У найпростішому випадку диполем є система двох рівних різнойменних, віддалених один від одного точкових зарядів.

Див. також ред.

Примітки ред.

  1. Визначення терміну "диполь". Slovopedia. Архів оригіналу за 23 жовтня 2014. Процитовано 23 жовтня 2014. 

Література ред.

  • Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Донбас, 2004. — Т. 1 : А — К. — 640 с. — ISBN 966-7804-14-3.
  • Глосарій термінів з хімії // Й. Опейда, О. Швайка. Ін-т фізико-органічної хімії та вуглехімії ім. Л. М. Литвиненка НАН України, Донецький національний університет. — Донецьк: Вебер, 2008. — 758 с. — ISBN 978-966-335-206-0

Посилання ред.