Династія Шунь
Династія Шунь (спрощ.: 顺朝; кит. трад.: 順朝; піньїнь: Shùn cháo), офіційно Велика Шунь (спрощ.: 大顺; кит. трад.: 大順; піньїнь: Dà shùn) — період в історії Китаю, коли він перебував під владою династії, заснованої в 1644 році в Сіані одним з ватажків селянської війни Лі Цзиченом.
| 大順 Велика Шунь | ||||
| Швидко тривалі династії Китаю | ||||
| ||||
 | ||||
| Столиця | Сіань (1644) Пекін (1644 – 5 червня 1644) | |||
| Мови | китайська | |||
| Релігії | Буддизм, Таоїзм, Конфуціанство, Китайська традиційна релігія | |||
| Форма правління | Монархія | |||
| Імператор | ||||
| - 1644–1645 | Лі Цзичен | |||
| Історія | ||||
| - Заснований у Сіані | 8 лютого 1644 | |||
| - Захоплення Пекіну/Смерть Чжу Юцзянь | квітень 1644 | |||
| - Проголошення Чжу Юцзянь імператором | 8 лютого 1644 | |||
| - Падіння Пекіну | 5 червня 1644 | |||
| - вбивство Лі Цзичен | 1649 | |||
| Валюта | Давньокитайські гроші | |||
| Сьогодні є частиною | Китай | |||
Передісторія ред.
На початку XVII століття династія Мін зазнала застою (царювання Ваньлі). Зростання населення і дефіцит продовольства призвели до масового голоду. Серед селян часто виникали хвилювання, що переростали у бунти. Зрештою, в 1628 році в імперії розпочалася селянська війна[ru]. Спочатку у повстанців не було єдиного плану дій і керманича. Війна велася роз'єднаними угрупованнями на території всієї імперії. В 1631 році вождем висунувся Ван Цзиюн, а по його смерті в 1633 році — Гао Інсян, який прийняв титул «Чуанський князь»[1]. За три роки, порвавши зв'язки з іншим лідером повсталих Чжаном Сяньчжуном[en], Інсян повів війська у провінцію Шеньсі, де після декількох поразок був полонений[1]. Його змінив Лі Цзичен, який здобув низку перемог. В 1638 році повстання пішло на спад. Декілька вождів погодилися на капітуляцію. Лі Цзичен, підтримуючи авторитет серед населення, зібрав велике військо і провів кілька переможних битв в 1641 році у провінціях Хубей і Хенань[2]. В 1643 він захопив місто Сіань у провінції Шеньсі і, перейменувавши його на Чан'ань, зробив своєю столицею. У перший день нового року за китайським календарем, 8 лютого 1644, Лі проголосив себе князем держави Шунь[1]. 25 квітня 1644 армія Лі Цзичен після дводенної облоги захопила Пекін, який був оголошений столицею імперії Шунь. Тим часом Чжан Сяньчжун, захопивши Сичуань, заснував власну Велику Західну Державу[de][1]. На півдні Китаю залишалися сили опору, які іменували себе Імперією Південної Мін[en].
Маньчжурське завоювання Китаю і падіння Шунь ред.
В 1616 році вождь чжурчженів Нурхаці заснував державу Пізня Цзінь, яка протягом декількох років захопила великі території на північ від Мінської імперії. З 1636 року його стала іменуватися імперією Цін, а її населення — маньчжурами. На 1644 рік Цин завоювала значну частину північного Китаю. Коли Лі Цзичен, бажаючи зміцнити свою владу, що похитнулася від повстань прихильників Мін, вирішив знищити армію мінського генерала У Саньгуя, той попросив допомоги у маньчжурського полководця Доргоня[en][2]. Битва[en] відбулася 28 травня біля форту Шаньхайгуань. У Саньгуй відкрив браму форту 60-тисячній армії маньчжурів, яка розгромила армію Лі. Сам він втік до Пекіну, але розуміючи, що не витримає облоги, залишив його 1 червня[2]. До середини 1645 року нечисленне військо Лі Цзичена, переслідуване маньчжурами, відступало на південь. Влітку 1645 року полководець загинув, ймовірно, у сутичці з місцевими жителями за їжу[3]
Відомі люди ред.
- Ню Цзиньсін (牛金星), ченсян
- Гу Цзюньень (顧君恩)
- Лі Ян (李岩)
- Сун Сянсе (宋獻策)
- Лю Чжунмін (劉宗敏), генерал
- Юань Чжунді (袁宗第)
- Тянь Цзяньсю (田見秀)
- Хао Яоці (郝搖旗), генерал
- Лі Го (李過), генерал
- Гао Цзе (高傑), генерал
Примітки ред.
Посилання ред.
- Wakeman Frederic (1981). «The Shun Interregnum of 1644», in Jonathan Spence, et al. eds. From Ming to Ch'ing: Conquest, Region, and Continuity in Seventeenth-Century China. Yale University Press.
- Huang Weiping (黃衛平) (2010). «Draft history of Da Shun (大順史稿)»