Династія Магамеґавагани

Династія Магамеґавагани — династія, що утворилася під час занепаду імперії Маур'їв. Панувала над регіонами Калінга, Кошала і Андхра. Була підкорена імперією Гуптів.

Династія Магамеґавагани
Імперія Маур'їв Flag
220 до н.е. – 400 Імперія Гуптів Flag
Магамеґавагана: історичні кордони на карті
Магамеґавагана: історичні кордони на карті
Столиця Калінганагара
Мови орія
Релігії джайнізм
Форма правління монархія
магараджа
дгіпаті
Магамеґавагана
Історичний період Античність
 - Засновано 220 до н.е.
 - Ліквідовано 400
Сьогодні є частиною Індія Індія

Історія

ред.

Засновником держави був Магамеґавагана, що вів свій родовівд від царів Чеді. Ймовірно під час занепаду імперії Маур'їв десь наприкінці III ст. до н. е. став незалежним, а близько 220 року до н.е захопив землі колишнього царства Калінга, куди переніс свою столицю. Він та його наступники активно розширяли володіння, користуючись подальшою втратою володінь Маур'ями.

Найбільшого піднесення держава досягла за часів магараджи Харавели, який просунувся на північний захід, півдкоривши південь регіону Кошала. Водночас захоплено регіон андхрів, дійшовши до майже південної частини Індостану уздовж Бенгальської затоки, встановивши зверхність над державою Чола (так званими Ранніми Чола). Лише Пандью не вдалося підкорити. Велися успішні війни проти держав династії Шунга в Маґадгі на північному сході. Також змушено Греко-Бактрійське царство відмовитися від земель в центральній і нижній частині Гангу.

У 100-х роках відбувається протистояння з державою Сатаваханів, внаслідок чого було втрачено Південну Кошалу і Андхру. Після занепаду цього супернкиа у 220-х роках н. е. представники династії Магамеґавагани повернулися до своєї влади південну Кошалу та встановили зверхність над династією Ікшваку, а потім над Паллавами. Проте вже до початку IV ст. починається ноовий занепад, викликаний піднесенням Паллавів.

Втім з середини I ст. н.е., починаючи з правителів Вакрадеви Кудепасірі та Вадухи, починається послаблення держави, внаслідок чого Паллави ,а поітм Ікшваку здобули самостійність на початку 200-х років.

У середині IV ст. внаслідок війн з імперією Гуптів було втрачено решту володінь, окрім регіону Калінга. Невдовзі Магамеґавагани визнали зверхність Гуптів, а близько 400 року самостійність держави була ліквідована.

Ймовірно династія Сада, що правила невеличкою областю Амараваті в регіоні Андха, була побічною гілкою династії Магамеґавагани. Разом з тим відбулася значна міграція правлячої еліти до Яви, де було засновано держави Таруманагара і Калінґґа.

Економіка

ред.

Основу становили землеробство (особливо вирощування рису), ремісництво та торгівля. Значно розвитку набула морська торгівля з державами Анурадхапура, Пхном, Ламап, Танджунгпура, Салаканагара, кадатуанами (міста-державами) о. Суматра. В усім них було створено торгівельні факторії.

Культура

ред.

Основною релігією був джайнізм, але індуїзм та буддизм не заборонялися. Відомі печерні комплекси Удаягірі («Східний пагорб») та Хандагірі («Зламаний пагорб») II ст. до н. е. (часів панування Харавели). Вони є найвидатнішим прикладом архітектури часів цієї династії.

 
Печері Удаягірі

Удаягірі складається з 18 печер, а Хандагірі — 15. У печері Хатігумфа («Печера слона») з комплексу Удаягірі є джайністський напис із 17 рядків, вирізаних глибоко вирізаними літерами брахмі. Ця та інша печера Ганешагумфа (печера № 10) особливо відомі завдяки художній цінності їхн скульптур і рельєфів, а також через історичну важливість написів. Рані-ка-Наур (Печера Палацу правительки) також є печерою з великою різьбленням і ретельно прикрашеною скульптурними фризами. Печера Ананта зображує різьблені фігури жінок, слонів, атлетів і гусей, що несуть квіти.

Джерела

ред.
  • Sahu, J. K. (1977). The Meghas of Kosala. Proceedings of the Indian History Congress. 38: 49–54. ISSN 2249—1937
  • Schwartzberg, Joseph E. (1978). A Historical atlas of South Asia. Chicago: University of Chicago Press. ISBN 0226742210.
  • Hampa Nagarajaiah (1999). A History of the Early Ganga Monarchy and Jainism. Ankita Pustaka. ISBN 978-81-87321-16-3.
  • Sailendra Nath Sen (1999). Ancient Indian History and Civilization. New Age International. ISBN 978-81-224-1198-

0.