Дзежґонь

місто Польщі

Дзе́жгонь (пол. Dzierzgoń, нім. Christburg) — місто в північній Польщі, на однойменній річці. Належить до Штумського повіту Поморського воєводства.

Дзежгонь
Dzierzgoń
Герб
Герб
Дзежгонь
Дзежгонь
Основні дані
53°55′ пн. ш. 19°21′ сх. д. / 53.917° пн. ш. 19.350° сх. д. / 53.917; 19.350
Країна Польща Польща
Регіон Поморське воєводство
Магдебурзьке право 1290
Площа 3,9 км²
Населення 5654 (2011)[1]
· густота 1435 (2008[2]) осіб/км²
Міста-побратими Фінстервальде, комуна Фінспонґ, Нордборґd, Зіттензен, Саласпілс
Телефонний код (48) 55
Часовий пояс UTC+1 і UTC+2
Номери автомобілів GSZ
GeoNames 3099842
OSM 1582853 ·R (Ґміна Дзежґонь)
SIMC 0932726
Поштові індекси 82-440
Міська влада
Вебсайт dzierzgon.pl
Мапа
Мапа


CMNS: Дзежгонь у Вікісховищі

Місто відоме зробленими неподалік археологічними знахідками помостів римського часу датованих Груго Конвенцом. Знахідка двох фрагментів деревно-ґрунтових шляхів довжиною 1230 м біля с. Святий Гай та 640 м біля с. Свіди, шириною від 4 до 6 м свідчила, що тут в давнину проходили важливі дороги через заплаву р. Дзежґонь. Дендрохронологія показала, що ці дороги почали будувати в І ст. до н.е. Функціонували помости щонайменше до ІІІ ст. н.е. Дендрохронологія показала, що ці дороги почали будувати в І ст. до н.е. Функціонували помости щонайменше до ІІІ ст. н.е.[3]

Фрагмент помосту давнього шляху через долину річки Дзежгонь. Історико-археологічний музей у Ельблонгу, 2013 р.
Фрагмент помосту давнього шляху через долину річки Дзежгонь. Історико-археологічний музей у Ельблонгу, 2013 р.

Українці в Дзежґоні ред.

Після другої світової війни німців на берегах Дзежґоня змінили поляки та депортовані українці. Тут виникла друга після Циганка греко-католицька парафія в регіоні. Першу літургію в місцевому костелі відправив 7 січня 1957 р. все той же о. Василь Гриник. Ще раніше утворився церковний комітет в особах: Володимир Куравський, Микола Грнутовський, Петро Жила, Леон Кривонос, Степан Дадьо і Михайло Маркович. Цю подію можна вважати початком утворення Святодухівської греко-католицької парафії, у Дзежґоні, вул. Крива (Krzywa), 16.

Після залагодження необхідних формальностей в римсько-католицькій курії в Ольштині, наступне богослужіння відправив на Великдень 1957 р. о. Євстафій Харкаліс. З того часу Дзежґонь і його околиці мають церковну опіку. Від 1957 до 1991 р. пробощем був отець Харкаліс. Вірні мають свою церкву, якою служить колишній бернардинський костел, який у 1988-1992 рр. був відремонтований та пристосований до потреб візантійського обряду. Треба відзначити, що храм, а також кляшторні споруди належать до найцінніших пам’яток, які вціліли після другої світової війни. Збудований в 1693-1724 рр. орденом бернардинів-реформатів він виконував свої функції до 1832 р., тобто до ліквідації монастирів в Пруссії. В монастирі розташували школу, а храм став парафіяльним. До 1945 р. храм служив німецьким католикам. По війні, в 1945-1957 рр. костел цей спорадично використовувався католиками, а з 1957 р. – греко-католиками.

 
Колишній бернардинський костел – наразі греко-католицька церква Святого Духа у м. Дзежгонь, 2014 р.

В 1988 р. вірні парафії урочисто святкували 1000-ліття хрещення Русі. В 1991 р. Урочисто відмічено 60-річчя пастиря о. Євстафія. В 1992 р. Після закінчення капітального ремонту храм було освячено єпископом Іваном Мартиняком, одночасно храм передано у власність греко-католицької церкви. У 1988-1992 рр. в парафії працював сучасний пробощ Пасленка та Ельблонга Андрій Сорока, а після цього у 1992-1996 рр. о. Євген Кузьмяк. В 1995 р. парафія в присутності Івана Мартиняка святкувала 400-річчя Брестської Унії. З 1996 р. настоятелем у Дзежґоні є о. Петро Габорчак.[3]

В Дзежґоні існував також гурток УСКТ. Станом на 1965-1971 рр. він мав свою домівку. Розповсюджував «Наше Слово» та українські календарі. Головою гуртка був Йосип Мачишин. Світлиця знаходилася в якомусь будинку (необхідно встановити в якому), який вимагав ремонту про що клопоталися українці. В 1917/71 рр. тут припинилося навчання української мови, хоча вчителька Дарія Колодинська готова була продовжувати науку. Проте не доходили діти. Громада с. Святий гай належала до кола в Дзежґоні. 04.04.1971 р. на виступ естрадного колективу в з Ельблонга під керівництвом Богдана Фолюсевича у Святому гаю прибуло понад 70 людей[4].

Демографія ред.

Демографічна структура станом на 31 березня 2011 року[1][5]:

Загалом Допрацездатний
вік
Працездатний
вік
Постпрацездатний
вік
Чоловіки 2780 655 1925 200
Жінки 2874 531 1817 526
Разом 5654 1186 3742 726

Примітки ред.

  1. а б GUS. Ludność w miejscowościach statystycznych według ekonomicznych grup wieku. Stan w dniu 31.03.2011 r. [Населення статистичних місцевостей за економічними групами віку. Стан на 31.03.2011]. Процитовано 12 серпня 2018. 
  2. Населення, площа та густота за даними Центрального статистичного офісу Польщі. Powierzchnia i ludność w przekroju terytorialnym w 2007. [1].
  3. а б Парнікоза, Іван (18.11.2018). Українці над Вісляною затокою частина 2. Дзежґонь – Пасленк – розбудова спільноти. http://h.ua/ (українська). http://h.ua/. Архів оригіналу за 19 листопада 2018. Процитовано 18.11.18. 
  4. Парнікоза, Іван. Дзежґонь с (Dzierzgon). Прадідівська слава. Українські пам’ятки (українська). М. Жарких. Процитовано 27.08.2020 р.. 
  5. Згідно з методологією GUS працездатний вік для чоловіків становить 18-64 років, для жінок — 18-59 років GUS. Pojęcia stosowane w statystyce publicznej [Терміни, які використовуються в публічній статистиці]. Архів оригіналу за 20 вересня 2018. Процитовано 14 серпня 2018.