Відкрити головне меню
Дзевалтовський Ігнацій.jpg

Дзевалто́вський Ігна́цій (Гінтовт-Дзевалтовський Ігнацій, псевдонім — Юрін Гнат Леонович) (* 14 липня 1888, Плишки, Віленська губернія — † грудень, 1925) – народний комісар воєнних та морських справ УСРР, міністр закордонних справ Далекосхідної республіки, посол Далекосхідної республіки у Китаї, кавалер орденів св.Анни та св. Станіслава.

Народився у польській дворянській родині.

Навчався у віленській реальній школі, Львівській політехніці та Петербурзькому психоневрологічному інституті.

З 1908 р. – член Польської партії соціалістичної.

1914 р. зарахований до Павлівського військового училища. 1 лютого 1915 р. отримав звання прапорщика. Служив у Лейб-Гвардійському гренадерському полку.

У березні 1917 р. обраний головою полкового комітету лейб-гвардійського гренадерського полку та членом армійського комітету 11 армії. Під час липневого наступу російської армії відмовився виконувати наказ про наступ, за що був затриманий та відданий під суд. Судовий процес над Дзевалтовським був одним із найгучніших того часу. Під тиском більшовиків виправданий.

Брав участь у жовтневому перевороті у Петрограді, був призначений комендантом Зимового палацу. З 27 жовтня – заступник командуючого військами Петроградського військового округу. З 16 листопада – головний комісар військово-навчальних закладів Радянської Росії. Потім став військовим комісаром Всеросійського головного штабу, головою Центральної комісії по боротьбі з дезертирством. Від 6 серпня 1919 року по жовтень того ж року — народний комісар воєнних та морських справ УСРР. З жовтня 1919 року Ігнацій Дзевалтовський на Східному фронті: спочатку помічник комфронта, потім — член РВР 5-ї армії.

Після створення 6 квітня 1920 року Далекосхідної Республіки під псевдонімом Юріна Гната Леоновича стає членом Дальбюро ЦК РКП(б) та обіймає посаду міністра закордонних справ. Від кінця серпня, з початку вересня 1920 року — посол ДВР у Китаї, де перебуває до травня 1921 року.

Ще до приєднання Далекосхідної Республіки до СРСР навесні 1921 року Дзевалтовський переходить на роботу уповноваженим Рабкріну у Ростові. Після створення Російского товариства Добровільного повітряного флоту (Доброліт, в наш час — Аерофлот) у 1922 році працює заступником голови правління акціонерного товариства. З 1924 — представник Комінтерну при ЦК Болгарської комуністичної партії.

У березні – листопаді 1925 р. – резидент Розвідувального управління Штабу РККА у балтійських державах.

В 1925 році втік з СРСР до Польщі, де став радником Юзефа Пілсудського. У грудні того ж року помер від отруєння.

ЛітератураРедагувати

• Ломакіна Інеса // Ім'я, що зтерте з історії Жовтня // «Чудеса и приключения» — № 5 — М., 2001 — С.37-39.

• Приморський край // Короткий енциклопедичний довідник. - Владивосток, 1997

• Історія КПРС — т. 3, кн. 2 — М., 1968, С.543-552.