Джузеппе Маріні (адмірал)

Джузеппе Маріні
Народження	20 квітня 1899; Трапані
Смерть	19 лютого 1969 (69 років); Рим, Італія
Країна	Королівство Італія
Звання	Адмірал ескадриd

Джузеппе Маріні (італ. Giuseppe Marini, 28 квітня 1899, Трапані - 19 лютого 1969, Рим) — італійський адмірал, учасник Другої світової війни.

Біографія ред.

Джузеппе Маріні народився 28 квітня 1899 року у Трапані. У 1914 році вступив до Військово-морської академії в Ліворно, яку закінчив у 1919 році у званні гардемарина. Ніс службу на різних кораблях. Отримавши звання лейтенанта, командував міноносцем. Отримавши звання капітана III рангу, командував міноносцями «Градо», потім «Дзенсон». Отримавши звання капітана II рангу, ніс службу у штабі 1-ї морської дивізії.

Друга світова війна ред.

На момент вступу Італії у Другу світову війну 10 червня 1940 року Джузеппе Маріні був призначений капітаном есмінця «Альпіно», на борту якого 9 липня 1940 року брав участь у бою біля Калабрії, 27 листопада 1940 року - в бою біля мису Спартівенто. У бою біля мису Матапан 27-29 березня прикривав пошкоджений лінкор «Вітторіо Венето» від атак ворожих літаків. За участь у цих боях був нагороджений бронзовою медаллю «За військову доблесть» та Хрестом «За військову доблесть».

Після цього Джузеппе Маріні був переведений на службу у відділ планування генерального штабу флоту. отримавши звання капітана I рангу, у вересні 1942 року був призначений командувачем XII ескадри есмінців (флагманський корабель - есмінець «Мітральєре»). Ескадра в основному здійснювала супровід конвоїв і Північну Африку. За цю службу Джузеппе Маріні був нагороджений срібною медаллю «За військову доблесть».

Після капітуляції Італії ред.

8 вересня 1943 року Італія капітулювала і адмірал Бергаміні наказав усім кораблям вийти в море та йти на Мальту. Того ж дня о 16:11 німецька авіація потопила лінкор «Рома». Крейсер «Аттіліо Реголо» разом з есмінцями «Фучільєре», «Карабіньєре», «Мітральєре» та міноносцями «Пегассо», «Орса», «Імпетуозо» був залишений на місці його загибелі для рятувальних робіт. Всього було врятовано 622 чоловіка, з них 26 згодом померли від ран.

Командування з'єднанням прийняв Джузеппе Маріні. Він опинився у складній ситуації, оскільки не знав умов капітуляції, і не ризикнув прориватись на Мальту. Тому вирішив інтернуватись. По дорозі з'єднання розділилось. Частина есмінців повернулись до Італії, 2 з них згодом були затоплені екіпажами. Решта кораблів прибули в порт Маон на Балеарських островах. Іспанський уряд інтернував кораблі на 18 місяців. Лише у січні 1945 року, коли результат війни не викликав сумнівів, кораблі були звільнені.

Післявоєнний період ред.

Після закінчення війни Джузеппе Маріні у 1947 отримав звання контрадмірала, у 1952 році - дивізійного адмірала. У цей період він ніс службу у міністерстві військово-морських сил, командував 1-ю морською дивізією, був заступником начальника генерального штабу ВМС Італії. У 1955 році отримав звання адмірала ескадри і був призначений керівником Корпусу військово-морських екіпажів (італ. Corpo degli equipaggi militari marittimi). Протягом 1956-1958 років був командувачем оперативних сил флоту. У 1958-1959 років був командувачем Військово-морським департаментом Іонічного моря та протоки Отранто (італ. Comando in capo del Dipartimento marittimo "Ionio e Canale d'Otranto" – MARIDIPART Taranto). Протягом 1960-1962 років був президентом Центру оборонних досліджень (італ. Centro alti studi per la difesa).

У 1962 році вийшов у відставку у зв'язку із досягненням граничного віку служби. Помер 19 лютого 1969 року у Римі.

Нагороди ред.

Кавалер Військового ордена Італії
Срібна медаль «За військову доблесть»
Бронзова медаль «За військову доблесть»
Хрест «За військову доблесть»
Кавалер Ордена Святих Маврикія та Лазаря
Командор Ордена Корони Італії
Кавалер Великого хреста Ордена «За заслуги перед Італійською Республікою»

Джерела ред.

Paolo Alberini e Franco Prosperini, Uomini della Marina, 1861—1946, Roma, Ufficio Storico dello Stato Maggiore della Marina Militare, 2015, ISBN 978-88-98485-95-6.