Джо Кальзаге (англ. Joe Calzaghe; 23 березня 1972, Хаммерсміт, Англія, Велика Британія) — британський боксер-професіонал, що виступав у 2-й средній категорії. Чемпіон світу в 2-й средній (версія WBO, 19972008; версія IBF, 2006; версія WBC, 20072008; версія WBA, 20072008) ваговій категорії. Загалом переміг 21 бійців за титул чемпіона світу[1].

Джо Кальзаге Boxing pictogram.svg
зображення
Загальна інформація
Повне ім'я Джозеф Вільям Кальзаге (англ. Joseph William Calzaghe)
Прізвисько Гордість Уельса (англ. The Pride of Wales)
Італійський дракон (англ. The Italian Dragon)
Супер Джо(англ. Super Joe)
Громадянство Уельс Уельс
Народився 23 березня 1972(1972-03-23) (48 років)
Хаммерсміт, Лондон, Велика Британія
Вагова категорія Друга середня
Напівважка
Стійка Шульга
Зріст 182 см.
Розмах рук 185 см.
Професіональна кар'єра
Перший бій 1 жовтня 1993
Останній бій 19 квітня 2008
Боїв 46
Перемог 46
Перемог нокаутом 32
Поразок 0
Нічиїх 0

Професійна кар'єраРедагувати

Бій з Бернардом ХопкінсомРедагувати

Джо Кальзаге проводив лише свій перший бій в Америці. Його суперником був один із найсильніших боксерів в історії Бернард Хопкінс. Вже в першому раунді правий крос Хопкінса відправив Кальзаге в нокдаун. Але Кальзеге швидко підвівся і встиг відновитися протягом відліка рефері. Хопкінс побачив, що удар не потряс суперника, тому і не пішов на добивання. Бій був дуже близький, але за рахунок великої кількості ударів від Кальзаге, судді віддали йому перемогу розділеним рішенням: 115-112, 113-114, 116-111. Британець протягом бою застосовував брудні прийоми, зокрема удари нижче поясу.

Бій з Роєм ДжонсомРедагувати

У листопаді 2008 року відбувся бій між непереможеним валлійцем Джо Кальзаге і легендарним американцем Роєм Джонсом. У середині 1-го раунду Джонс зустрічним лівим гуком пробив у голову супротивника. Валлієць впав на канвас, але піднявся на рахунок 5. Кальзаге встиг швидко відновитися, і кожен наступний раунд домінував. Він викидав величезну кількість ударів, і перевершував опонента у витривалості. Американець нічого не міг протиставити цьому тиску. До кінця бою над лівим оком Джонса утворилося розсічення. Після закінчення поєдинку всі судді однаковим розгромним рахунком 118–109 віддали перемогу Джо Кальзаге. Після бою він сказав, що перемоги над двома американцями Хопкінсом і Джонсом доводять, що він заслуговує великої поваги. А також оголосив про завершення своєї боксерської кар'єри. Це був лише другий бій Кальзаге в Америці, американський глядач не дуже добре його знав, що і викликало певну недооцінку боксера.

Таблиця боївРедагувати

46 Перемог (32 нокаутом, 14 за рішенням суддів), 0 Поразок (за рішенням суддів), 0 Нічиїх
Результат Рекорд Суперник Спосіб Раунд Час Дата Місце проведення Примітки
Перемога 46–0   Рой Джонс UD 12 8 листопада 2008   Медісон-сквер-гарден, Нью-Йорк Захистив титул чемпіона The Ring у напівважкій вазі.
Перемога 45–0   Бернард Хопкінс SD 12 19 квітня 2008   Thomas & Mack Center, Лас-Вегас, Невада Виграв титул чемпіона The Ring у напівважкій вазі.
Перемога 44–0   Міккел Кесслер UD 12 3 листопада 2007   Millennium Stadium, Кардіф Захистив титули чемпіона WBO & The Ring у другій середній вазі.
Виграв титули чемпіона WBA (Super) & WBC у другій середній вазі.
Перемога 43–0   Пітер Манфредо TKO 3 (12) 1:30 7 квітня 2007   Millennium Stadium, Кардіф Захистив титули чемпіона WBO & The Ring у другій середній вазі.
Перемога 42–0   Сакіо Біка UD 12 14 жовтня 2006   M.E.N. Arena, Манчестер Захистив титули чемпіона WBO, IBF & The Ring у другій середній вазі.
Перемога 41–0   Джеф Лейсі UD 12 4 березня 2006   M.E.N. Arena, Манчестер Захистив титул чемпіона WBO у другій середній вазі.
Виграв титули чемпіона IBF & The Ring у другій середній вазі.
Перемога 40–0   Еванс Ашіра UD 12 10 вересня 2005   International Arena, Кардіф Захистив титул чемпіона WBO у другій середній вазі.
Перемога 39–0   Маріо Вайт TKO 6 (12) 2:18 7 травня 2005   Volkswagen Halle, Брауншвейг, Нижня Саксонія Захистив титул чемпіона WBO у другій середній вазі.
Перемога 38–0   Кабарі Салем UD 12 22 жовтня 2004   Royal Highland Showground, Единбург Захистив титул чемпіона WBO у другій середній вазі.
Перемога 37–0   Мгер Мкртичян TKO 7 (12) 1:05 21 лютого 2004   National Ice Rink, Кардіф Захистив титул чемпіона WBO у другій середній вазі.
Перемога 36–0   Байрон Мітчел TKO 2 (12) 2:36 28 червня 2003   International Arena, Кардіф Захистив титул чемпіона WBO у другій середній вазі.
Перемога 35–0   Токер Пудвіл TKO 2 (12) 0:39 14 грудня 2002   Telewest Arena, Ньюкасл-апон-Тайн, Тайн і Вір Захистив титул чемпіона WBO у другій середній вазі.
Перемога 34–0   Mігель Анхель Хіменес UD 12 17 серпня 2002   Cardiff Castle, Кардіф Захистив титул чемпіона WBO у другій середній вазі.
Перемога 33–0   Чарльз Бревер UD 12 20 квітня 2002   International Arena, Кардіф Захистив титул чемпіона WBO у другій середній вазі.
Перемога 32–0   Віл Мкінтайр TKO 4 (12) 0:45 13 жовтня 2001   Parken Stadium, Копенгаген Захистив титул чемпіона WBO у другій середній вазі.
Перемога 31–0   Маріо Вейт TKO 1 (12) 1:52 28 квітня 2001   International Arena, Кардіф Захистив титул чемпіона WBO у другій середній вазі.
Перемога 30–0   Річі Вудхалл TKO 10 (12) 0:28 16 грудня 2000   Sheffield Arena, Шеффілд, Йоркшир Захистив титул чемпіона WBO у другій середній вазі.
Перемога 29–0   Омар Шейка TKO 5 (12) 2:08 12 серпня 2000   Вемблі, Лондон Захистив титул чемпіона WBO у другій середній вазі.
Перемога 28–0   Давід Старіе UD 12 29 січня 2000   M.E.N. Arena, Манчестер, Великий Манчестер Захистив титул чемпіона WBO у другій середній вазі.
Перемога 27–0   Рік Томбері UD 12 5 червня 1999   International Arena, Кардіф Захистив титул чемпіона WBO у другій середній вазі.
Перемога 26–0   Робін Рейд SD 12 13 лютого 1999   Telewest Arena, Ньюкасл-апон-Тайн, Тайн і Вір Захистив титул чемпіона WBO у другій середній вазі.
Перемога 25–0   Хуан Карлос Ферейра RTD 9 (12) 3:00 25 квітня 1998   National Ice Rink, Кардіф Захистив титул чемпіона WBO у другій середній вазі.
Перемога 24–0   Бранко Собот TKO 3 (12) 1:35 24 січня 1998   International Arena, Кардіф Захистив титул чемпіона WBO у другій середній вазі.
Перемога 23–0   Кріс Еубанк UD 12 11 липня 1997   Sheffield Arena, Шеффілд, Йоркшир Виграв титул чемпіона WBO у другій середній вазі.
Перемога 22–0   Лучіано Торрес TKO 3 (10) 0:52 5 червня 1997   Whitchurch Leisure Centre, Бристоль
Перемога 21–0   Тайлор Хугхес KO 1 (10) 2:04 22 березня 1997   M.E.N. Arena, Манчестер, Великий Манчестер
Перемога 20–0   Карлос Крістіє TKO 2 (10) 1:39 21 січня 1997   Whitchurch Leisure Centre, Бристоль
Перемога 19–0   Пет Ловлер TKO 2 (10) 1:55 15 травня 1996   Star Leisure Centre, Кардіф
Перемога 18–0   Ворнер Стоу TKO 2 (8) 3:00 4 травня 1996   Goresbrook Leisure Centre, Дегенхам, Ессекс
Перемога 17–0   Марк Деланей TKO 5 (12) 20 квітня 1996   International Centre, Брентвуд, Ессекс
Перемога 16–0   Ентоні Брукс TKO 2 (10) 13 березня 1996   Brent Town Hall, Брент, Лондон
Перемога 15–0   Гай Стенфорд TKO 1 (10) 1:24 13 січня 1996   Welsh Institute of Sport, Кардіф
Перемога 14–0   Стефен Вілсон TKO 8 (12) 2:18 28 жовтня 1995   Royal Albert Hall, Кенсінгтон, Лондон
Перемога 13–0   Нік Маннерс TKO 4 (8) 2:20 30 вересня 1995   Festival Hall, Базілдон, Ессекс
Перемога 12–0   Тайрон Джексон TKO 4 (8) 1:08 8 липня 1995   Barbican Centre, Йорк, Йоркшир
Перемога 11–0   Роберт Карі TKO 1 (8) 1:29 19 травня 1995   Elephant & Castle Centre, Southwark, Лондон
Перемога 10–0   Боббі Джо Едвардс UD 8 22 лютого 1995   Ice Rink, Телфорд, Шропшир
Перемога 9–0   Франк Мінтон KO 1 (8) 1:25 14 лютого 1995   York Hall, Bethnal Green, Лондон
Перемога 8–0   Тревор Ембровс TKO 2 (8) 30 листопада 1994   Civic Hall, Вулвергемптон, Західний Мідленд
Перемога 7–0   Марк Лі Довсон TKO 1 (8) 1 жовтня 1994   National Ice Rink, Кардіф
Перемога 6–0   Карл Барвайс TKO 1 (6) 4 червня 1994   National Ice Rink, Кардіф
Перемога 5–0   Дарен Літлвуд TKO 1 (6) 1 березня 1994   Town Hall, Дадлі, Західний Мідленд
Перемога 4–0   Мартін Росамонд TKO 1 (6) 22 січня 1994   Welsh Institute of Sport, Кардіф
Перемога 3–0   Спенсер Елтон TKO 2 (4) 16 грудня 1993   Newport Centre, Ньюпорт
Перемога 2–0   Пол Мейсон TKO 1 (4) 10 листопада 1993   Watford Town Hall, Вотфорд, Гартфордшир
Перемога 1–0   Пол Хенлон TKO 1 (4) 1 жовтня 1993   Cardiff Arms Park, Кардіф

ПосиланняРедагувати

  1. Joe Calzaghe. Процитовано 15 February 2021.