Джордж Фредерік Воттс
Джордж Фредерік Воттс (англ. George Frederic Watts; 23 лютого 1817 — 1 липня 1904) — англійський художник-символіст і скульптор Вікторіанської доби. Воттс став відомим завдяки своїм алегоричним роботам, таким як «Надія» та «Любов і життя». Ці картини мали стати частиною епічного циклу «Будинок життя», де мовою символів зображені емоції і бажання.
| Джордж Фредерік Воттс | ||||
|---|---|---|---|---|
| George Frederic Watts | ||||
|
| ||||
| Народження |
23 лютого 1817 Мерілебон, графство Міддлсекс, Англія | |||
| Смерть | 1 липня 1904 (87 років) | |||
| Комптон, графство Суррей, Англія | ||||
| Поховання | Compton Village Cemeteryd | |||
| Національність | Британець | |||
| Країна |
.svg){kind=small} Сполучене Королівство | |||
| Жанр | Живопис, скульптура | |||
| Навчання |
Вільям Бенес Королівська академія мистецтв | |||
| Діяльність | художник, скульптор | |||
| Напрямок | Символізм | |||
| Роки творчості | 1837[1] — 1899[1]–1899[1] | |||
| Член | Королівська академія мистецтв | |||
| Твори | Q17491390?, Q17492586? і Hoped | |||
| Батько | George Wattsd[2] | |||
| У шлюбі з | Ellen Terryd[3] і Mary Fraser Tytlerd[3] | |||
| Нагороди | Орден Заслуг | |||
| Автограф |
 | |||
|
| ||||
 Джордж Фредерік Воттс у Вікісховищі | ||||
БіографіяРедагувати
Батько Воттса був настроювачем і виробником фортепіано. У десять років майбутній художник став учнем скульптора Вільяма Бенеса, захоплено вивчав Мармури Парфенона. У вісімнадцять років поступив до Школи мистецтв при Королівській академії, навчався там недовго. Першою роботою, яка принесла Воттсу популярність, стала картина «Тріумфальна хода Каратакуса вулицями Риму» (1842). Цей твір переміг в конкурсі, що проводився у Вестмінстерському залі Парламенту. Отримана премія у 300 фунтів дала йому можливість здійснити в 1843—1847 роках подорож до Італії, де під впливом шедеврів мистецтва античності і Відродження сформувався стиль Воттса. По поверненні з Італії Воттс прославився як портретист і майстер масштабних алегоричних композицій. Сам художник стверджував, що його мистецтво звернуто насамперед до цінителів-інтелектуалів, а головним завданням вважав прагнення до правди і краси через порушення уяви людини. Дружив з прерафаелітами, які відвідували салон Прінсеп в Кенсінгтоні, сам не належав до цієї течії, однак його ранні роботи несуть відбиток їх стилістики.
| Цей розділ потребує доповнення. (травень 2017) |
ГалереяРедагувати
Сер Галахад
Автопортрет
Паоло і Франческа
Суд Паріса
Портрет Джорджа Мередіта
Фізична енергія
Henry Thoby Prinsep
Автопортрет, 1864
Сер Леслі Стівен, 1878
Марі Фокс з Іспанським пойнтером, бл. 1854
Поранена чапля, 1837
Добрий самарянин
Портрет Луїса Дечарса
Вибір, бл. 1864
.jpg)
_Ellen_Terry_(%27Choosing%27)_by_George_Frederic_Watts.jpg)
Див. такожРедагувати
ПриміткиРедагувати
- ↑ а б в RKDartists
- ↑ Lundy D. R. The Peerage
- ↑ а б Kindred Britain