Джордж Велч
Джордж Велч, справжнє ім'я Джордж Льюїс Шварц (англ. George Welch, George Lewis Schwartz; нар. 10 травня 1918 — пом. 12 жовтня 1954) — американський льотчик-ас Другої світової війни, номінант на Медаль Пошани і льотчик-випробувач у післявоєнні роки. Більш відомий як один з кількох пілотів авіаційного корпусу армії США, які мали змогу піднятися в повітря і протистояти японським винищувачам під час їхнього несподіваного нападу на Перл-Гарбор у грудні 1941 року.
| Джордж Велч | |
|---|---|
| George Welch | |
 Кеннет Тейлор (ліворуч) і Велч (праворуч) | |
| Ім'я при народженні | Джордж Льюїс Шварц |
| Народження |
10 травня 1918 Вілмінгтон, штат Делавер, США |
| Смерть |
12 жовтня 1954 (36 років) Палмдейл, окр. Л.-Анджелес, Каліфорнія, США |
| Поховання | Арлінгтонський національний цвинтар[1] |
| Країна | США |
| Рід військ |
Авіаційний корпус армії США Військово-повітряні сили армії США |
| Освіта | St. Andrew's Schoold |
| Роки служби | 1939 — 1944 |
| Звання | майор |
| Війни / битви | |
| Нагороди |
Хрест «За видатні заслуги» Срібна Зірка Хрест льотних заслуг Медаль ВПС Медаль оборони Медаль «За Азіатсько-тихоокеанської кампанію» з чотирма бойовими зірками Подяка Президента |
 Джордж Велч у Вікісховищі | |
У 1944 році, Велч пішов у відставку з військово-повітряних сил армії США зі званням майора, після чого став льотчиком-випробувачем у компанії North American Aviation. Загинув у 1954 році, під час тестового польоту на винищувачі North American F-100 Super Sabre.
Друга світова війна ред.
Після отримання літака у січні 1941 року, Велч був відправлений до 47-ї винищувальної ескадрильї[en], яка дислокувалася на острові Оаху, Гаваї[2].
На світанку 7 грудня 1941 року, Велч та інший пілот, Кеннет Тейлор[en], поверталися з Різдвяної вечері і танців на даху готеля у Вейкікі, що закінчилися грою в покер, яка тривала протягом всієї ночі. Коли Японія напала на Перл-Гарбор, вони все ще були одягнені у парадну форму. Зателефонувавши на військовий аеродром Халейва[en], який розташовувався на північному березі Оаху, Велч сказав підготувати для зльоту два винищувача Curtiss P-40 Warhawk. Відразу після дзвінка, використовуючи новий Б'юїк, Велч і Тейлор помчали до Халейви, щоб протистояти японським винищувачам[3].
Маючи лише 30-мм набої у крильових гарматах, Велч стверджував, що збив два пікіруючих бомбардувальника Aichi D3A над аеродромом корпусу морської піхоти Єва[en]. Перший ворожий літак був лише підбитий і повернувся на японський авіаносець, тоді як другий був добитий Тейлором, який невдовзі до цього приземлився для зарядки 50-мм набоїв у передні гармати. Під час свого другого вильоту, Велч збив ще один Aichi, який переслідував Тейлора, і один Mitsubishi A6M Zero[3].
За свої дії, Велч і Тейлор обидва були номіновані на Медаль Пошани по заяві генерала Генрі Харлі Арнолда, однак отримали хрест «За видатні заслуги», найвищу медаль військово-повітряних сил армії США[4][5].
Після Перл-Гарбору, Велч повернувся до материкової частини США, де влаштовував промови, спрямовані на переконання людей робити пожертвування в армію, аж до поки він не був відправлений до 36-ї винищувальної ескадрильї[en] у Нову Гвінею. Попри свої повітряні перемоги у Перл-Гарборі, Велч був розчарований польотами на слабкому винищувачі Bell P-39 Airacobra. Через деякий час, він був переправлений до 80-ї винищувальної ескадрильї[en] після неодноразових звернень до командування з цим проханням. Між червнем і вереснем 1943 року, Велч, керуючи винищувачем Lockheed P-38 Lightning, збив дев'ять японських літаків: два Mitsubishi A6M Zero, три Kawasaki Ki-61, три Nakajima Ki-43 та один Mitsubishi Ki-46[2]. В загальній складності, Велч виконав 348 бойових вильотів, після чого захворів малярією і був змушений піти у відставку[2].
Примітки ред.
- ↑ https://ancexplorer.army.mil/publicwmv/index.html#/arlington-national/
- ↑ а б в The Amazing George Welch, Part 1. The Tiger of Pearl Harbor. Архів оригіналу за 15 жовтня 2015. Процитовано 29 серпня 2014.
- ↑ а б Гордон Прендж: «At Dawn We Slept: The Untold Story of Pearl Harbor», видавництво McGraw-Hill, 1981 рік
- ↑ Вільям Вольф: «Aerial Action… Pearl Harbor Attack» — журнал American Aviation Historical Society (весна 1989, с. 63 — 64)
- ↑ Девід Айкен: «Ghosts of Pearl Harbor» — журнал Flight Journal (червень 2007, с. 24 — 32)
Посилання ред.
- George Welch [Архівовано 3 вересня 2014 у Wayback Machine.]