Вікіпедія

Джордж Антейл

американський композитор, піаніст, письменник і винахідник

Джордж Антейл (англ. George Antheil, хрещений як Георг Карл Йоганн Антейл; 8 липня 1900, Трентон — 12 лютого 1959, Нью-Йорк) — американський авангардний композитор, піаніст, письменник і винахідник.

Джордж Антейл
Основна інформація
Дата народження 8 липня 1900(1900-07-08)[1][2][3]
Місце народження Трентон, США[4][3]
Дата смерті 12 лютого 1959(1959-02-12)[1][2][…] (58 років)
Місце смерті Нью-Йорк, Нью-Йорк, США[4]
Причина смерті інфаркт міокарда
Громадянство США
Професії композитор, піаніст, кінокомпозитор, винахідник
Освіта Trenton Central High Schoold
Вчителі Надія Буланже[6]
Відомі учні Бенджамін Ліз
Інструменти фортепіано
Жанри опера і симфонія
Нагороди
antheil.org
CMNS: Файли у Вікісховищі

Біографія ред.

Народився Джордж Карл Йоганн Антейл (Georg Carl Johann Antheil) в сім'ї німецьких емігрантів, які жили в Трентоні, Нью-Джерсі (Trenton, New Jersey). Батько Джорджа керував місцевим взуттєвим магазином. Антейл з дитинства володів двома мовами; писати музику і прозу він також почав досить рано. Цікаво, що всі ці таланти Джордж відточував цілком і повністю самостійно — закінчити коледж він так і не спромігся.

Музика настільки захоплювала Антейла, що мати якось навіть заслала його в село, щоб максимально віддалити від всіх музичних інструментів. Джорджа, втім, це не зупинило — він просто замовив собі піаніно в місцевому магазині. У своїх мемуарах — не вирізняються, втім, особливою достовірністю — Антейл заявляв, що дитинство його пройшло в безпосередньому сусідстві з в'язницею і машинобудівним заводом.

Грати на піаніно Джордж почав в шість років; в 1916-му він регулярно бував у Філадельфії, де навчався під керівництвом Костянтина фон Штернберга, колишнього учня самого Ференца Ліста. Саме Штернберг познайомив Антейла з основами європейської музичної традиції; втім, пізніше він — вже самостійно — освоїв цілий ряд нових галузей мистецтва, на кшталт легендарного вже дадаїзму. У 1919 році Джордж почав працювати разом з Ернестом Блохом; той спочатку ставився до свого нового помічника з явним скепсисом, проте потім все ж зумів визнати, що ентузіазм і енергія Антейла гідні поваги. У 19 років Джорджа запросили провести час з Маргарет Андерсон, редактором «Little Review» і групою її друзів. Спілкування з командою Андерсон сильно вплинуло на становлення Антейла. Джордж продовжував активно працювати над новим піснями і фортепіанним концертом.

Приблизно в цей же час фон Штернберг познайомив Антейла з Марією Луїзою Кертіс Бок, майбутньою засновницею Музичного інституту Кертіс (Curtis Institute of Music). Фон Штернберг зумів переконати Бок у тому, що його протеже неймовірно геніальний; Марія-Луїза призначила Джорджу стипендію і вибила йому місце в одній з музичних шкіл Філадельфії. Пізніше Бок переконалася, що підопічний її аж ніяк не такий простий, як їй здавалося; втім, не дивлячись на явне несхвалення поведінки і творчості Антейла, регулярно підкидати йому гроші вона не припиняла. У згаданих уже мемуарах Джордж про Бок практично не згадував.

30 травня 1922 року Антейл вирушив до Європи; він мріяв стати популярним новомодним піаністом-композитором. Рік Джордж провів у Берліні; деякий час також давав концерти в Будапешті і Відні. Популярність він і справді знайшов, хоча і досить похмуру; особливого доходу музика не приносила — нерідко після чергового концерту Джорджу доводилося ще й доплачувати зі своєї кишені.

У 1936 році Антейл перебрався до Голлівуду, де відносно швидко став досить успішним кінокомпозитором; йому судилося попрацювати з цілим рядом доволі відомих режисерів — на кшталт Сесиля ДеМілля і Ніколаса Рея. Через деякий час Джордж прийшов до висновку, що сучасна кіноіндустрія до сучасної музики відноситься надзвичайно вороже. Поступово Антейл перемкнувся на співпрацю переважно з незалежними режисерами.

Написання музики для кіно займало аж ніяк не весь його час; Джордж активно писав для балету і встиг створити цілих шість симфоній. Пізня його музика сильно тяжіла до творчості романтиків; у роботі його відчувався сильний вплив Прокоф'єва, Шостаковича й американської музики.

Помер Антейл від серцевого нападу в Мангеттені, Нью-Йорк, 12 лютого 1959 року. На момент смерті Джорджу було 58 років.

Творчість ред.

Найвідомішим твором Антейл став «Ballet Mécanique». Вважається, що до цієї композиції повинен був додаватися експериментальний фільм авторства Фернана Леже і Дадлі Мерфі; перші уявлення, однак, ніяким фільмом не супроводжувалися. Пізніше фільм все ж був завершений, однак у підсумку він виявився в два рази коротшим самого балету.

Твори ред.

Опери ред.

Твори для балету ред.

  • Ballet Mécanique (1924)
  • Jazz Symphony (1925)
  • Piano Concerto (1926)
  • Decatur at Algiers (1943)
  • Violin Concerto (1946)
  • Hot-time Dance (1948)
  • McKonkey's Ferry (1948)
  • Symphony No. 5 (1947—1948)
  • Symphony No. 6 (1947—1948)
  • Tom Sawyer — California Overture (1949)

Камерні і інструментальні твори ред.

  • String Quartet No. 1 (1924)
  • String Quartet No. 2 (1927)
  • Violin Sonatina (1945)
  • Piano Sonata No. 3 (1947)
  • Piano Sonata No. 4 (1948)
  • Violin Sonata No. 4 (1948)
  • String Quartet No. 3 (1948)
  • Trumpet Sonata (1951)

Музика до фільмів ред.

Інші твори і винаходи ред.

Були в Антейла захоплення і за межами музичного світу. Так, у 1930 році він опублікував — під псевдонімом «Стейсі Бішоп» — детективний роман «Death in the Dark». З 1936 по 1940 роки Антейл писав огляди для журналу «Modern Music»; колонка його вирізнялася неймовірною глибиною викладених думок. У 1945 році Антейл опублікував автобіографію — незабаром стала бестселером. Разом з Геді Ламар у 1942 році отримав патент США № 2 292 387 «Секретна система зв'язку» (Secret Communication System), у якому йшлося про системи зв'язку, що включають передачу помилкових каналів на різних частотах. Цей винахід став основою для зв'язку з розширеним спектром (spread spectrum), який нині широко використовується в мобільній телефонії, Wi-Fi і GPS.

Примітки ред.

  1. ↑ а б Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  2. ↑ а б Encyclopædia Britannica
  3. ↑ а б https://www.gf.org/fellows/all-fellows/george-antheil/
  4. ↑ а б Deutsche Nationalbibliothek Record #118649604 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  5. ↑ SNAC — 2010.
  6. ↑ list of students of Frédéric Chopin

Посилання ред.

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Джордж_Антейл&oldid=42215386