Джо́н Шу́стер (англ. John Shuster, нар. 3 листопада 1982, Чізолм, США) — американський керлінгіст, олімпійський чемпіон, учасник чотирьох зимових Олімпійських ігор (2006, 2010, 2014). Бронзовий призер Олімпійських ігор 2006 у Турині. Переможець зимової Універсіади 2007. Багаторазовий чемпіон США з керлінгу. Ведуча рука — права.

Джон Шустер
John Shuster
англ. John Shuster
Загальна інформація
ПрізвиськаШусті (англ. Shoostie)
Громадянство США
Народження3 листопада 1982(1982-11-03) (42 роки)
Чізолм, США
Зріст183 см
Вага84 кг
Alma materМіннесотський університет
Спорт
КраїнаСША США
Вид спортуКерлінг
Участь і здобутки
Олімпійські ігриЗимові Олімпійські ігри 2006
Зимові Олімпійські ігри 2010
Зимові Олімпійські ігри 2014
Нагороди
Спортивні медалі
Представник США США
Зимові Олімпійські ігри
Золото Пхьнчхан 2018 Керлінг
Бронза 2006 Турин Керлінг
Зимова Універсіада
Золото 2007 Турин Керлінг

Золоту Олімпійську медаль та звання олімпійського чемпіона Шустер виборов на Пхьончханській олімпіаді 2018 року, граючи в американській команді скіпа.

Життєпис

ред.

Джон Шустер народився у Чізолмі, штат Міннесота. Займатися керлінгом почав у 1997 році за прикладом власного батька. Закінчив Університет Міннесоти в Дулуті за напрямками «Маркетинг» та «Бізнес адміністрування». У 2003 році вперше у складі збірної США взяв участь у Чемпіонаті світу з керлінгу серед чоловіків, а два роки потому виступив там вдруге.

В 2006 році Шустер у складі збірної вперше став учасником зимових Олімпійських ігор в Турині, де він виступав як ведучий. Американці здобули бронзові нагороди, поступившись лише канадцям та фінам, а сам Шустер продемонстрував доволі непоганий процент виконання кидків — 80%. Через два місяці після завершення Олімпіади збірна США з Джоном у складі посіла четверте місце на Чемпіонаті світу 2006, а сам Шустер став другим серед ведучих за процентним показником виконання кидків (85%)[1]. Наступного року американський керлінгіст додав до свого активу «золото» зимової Універсіади 2007 у Турині, а ще рік потому вчетверте став чемпіоном країни. В 2009 році Джона Шустера було визнано найкращим керлінгістом Сполучених Штатів серед чоловіків.

На зимову Олімпіаду 2010 у Ванкувері Шустер поїхав як скіп збірної США. Після «бронзового» успіху в Турині американці зазнали серії просто нищівних поразок і посіли останнє місце у підсумковому заліку. У Джона Шустера гра взагалі не пішла і тренери по ходу турніру навіть прийняли рішення змінити його на запасного гравця Крістофера Пліса, разом з яким американці здобули першу перемогу на змаганнях над шведами.

Після провалу на Іграх у Ванкувері Шустер приєднався до команди Крейга Брауна, де провів один сезон як третій номер, після чого почав формувати власну четвірку, куди увійшли Зак Джейкобсон, Джаред Зезел та Джон Ландстейнер. У 2013 році замість Джейкобсона до команди увійшов Джефф Айзексон. В такому складі четвірка Шустера взяла участь у змаганнях за право участі в зимових Олімпійських іграх 2014, де у фінальній серії завдала поразки четвірці Піта Фенсона.

У лютому 2014 року Шустер у складі команди США боровся за нагороди зимових Олімпійських ігор у Сочі, що стали для нього третіми у кар'єрі. Вдруге поспіль на Іграх Джон виконував роль скіпа команди. З 9 проведених на Іграх матчів американцям вдалося перемогти лише у двох, внаслідок чого вони посіли підсумкове дев'яте місце і до раунду плей-оф не потрапили[2].

Окрім занять керлінгом Джон Шустер захоплюється риболовлею, полюванням, вейкбордингом, фентезі-футболом та прогулянками з власними собаками. Одружений з жінкою на ім'я Сара, у шлюбі з якою має сина Люка.

Виступи на Олімпійських іграх

ред.
Змагання Місто Місце % кидків
Зимові Олімпійські ігри 2014 Сочі 9 75%
Зимові Олімпійські ігри 2010 Ванкувер 10 70%
Зимові Олімпійські ігри 2006 Турин   80%

Примітки

ред.
  1. Результати чемпіонату світу з керлінгу 2006 серед чоловіків (англ.). Офіційний сайт Міжнародної федерації керлінгу. Архів оригіналу за 6 травня 2012. Процитовано 17 лютого 2014.
  2. Кваліфікаційний раунд змагань з керлінгу серед чоловіків (англ.). Офіційний сайт зимових Олімпійських ігор 2014. Архів оригіналу за 27 лютого 2014. Процитовано 17 лютого 2014.

Посилання

ред.