Джон Фредерік Даніелл
Джон Фредерік Даніелл (англ. John Frederic Daniell; 12 березня 1790, Лондон — 13 березня 1845, там же) — британський вчений-фізик, хімік і винахідник, член Лондонського королівського товариства (з 1813) та його секретар (з 1839 до 1845), популяризатор науки.
| Джон Фредерік Даніелл | |
|---|---|
| англ. John Frederic Daniell | |
 | |
| Народився |
12 березня 1790[1][2][…] Лондон, Королівство Велика Британія[2] |
| Помер |
13 березня 1845[1][2][…] (55 років) Лондон, Сполучене Королівство[2] ·інсульт |
| Поховання | Church of All Saints Upper Norwoodd |
| Країна |
.svg){kind=small} Сполучене Королівство |
| Діяльність | хімік, фізик, винахідник |
| Alma mater | Університет Оксфорда |
| Галузь | фізика і хімія |
| Заклад | Кінґс-коледж |
| Членство |
Лондонське королівське товариство[4] Прусська академія наук[5] |
| Брати, сестри | Edmund Robert Danielld |
| У шлюбі з | Charlotte Ruled[6] |
| Діти | Emma Danielld[6] |
| Нагороди | |
 Джон Фредерік Даніелл у Вікісховищі | |
Біографія
ред.Джон Фредерік Даніелл народився в Лондоні у сім'ї вченого-юриста. Отримав хороше виховання й проявив у дитячі та юнацькі роки здібності до природничих наук.
Даніелл пішов працювати на цукровий завод, одночасно опановуючи хімію під керівництвом професора Вільяма Бранде[en]. Разом з ним він у 1816 році почав видавати відомий науковий журнал «Quarterly Journal of Science, Literature and the Arts[en]» (укр. Щоквартальний журнал науки, літератури та мистецтв), у якому сам діяльно брав участь, публікуючи статті з промислової хімії та метеорології. В останніх, зокрема, дається (1820) опис конденсаційного гігрометра, відомого як гігрометр Даніелла, що дозволяв визначати точку роси повітря шляхом його охолодження та підвищення відносної вологості повітря до 100 % і модифікації якого використовуються дотепер.
У 1823 році Даніелл зібрав і видав у Лондоні свої публікації у книзі «Meteorological Essays» (укр. Метеорологічні нариси, 3-є видання книги було зроблене у 1845-му) — першій спробі пояснити явища погоди та вітрів спираючись на закони фізики та механіки, зокрема. 1824 року у праці «Essay on Artificial Climate considered in its Applications to Horticulture» (укр. Есе про штучний клімат у його застосуванні до садівництва), відзначеній медаллю Лондонського товариства садівників, Даніелл вперше дав науково обґрунтовані оптимальні характеристики клімату у теплицях для вирощування тропічних рослин.
У 1830 році у залі Королівського товариства Даніелл встановив водяний барометр, за допомогою якого він провів багато досліджень[7]. Процес, розроблений ним для виготовлення світильного газу зі скипидару та смоли, використовувався у Нью-Йорку протягом тривалого часу.
У 1831 році Даніелл був призначений професором хімії у заново відкритому Королівському коледжі і присвятив себе переважно вивченню питань фізики та електрохімії, не перестаючи одночасно брати діяльну участь у різних промислових хімічних підприємствах. 1835 року його призначають на професорську посаду у Військову семінарію в Аддіскомбе [en] (графство Суррей), яка належала Ост-Індійській компанії[8].
До цього періоду часу стосується винахід пірометра (1830)[9], за який Даніелл був нагороджений медаллю Румфорда від Королівського товариства, і створення першого стабільного хімічного джерела постійного струму (гальванічного елемента), відомого як «гальванічний елемент Даніелла[en]» (1836)[10] зі значно кращими характеристиками, ніж у гальванічного елемента Вольта, за що винахідник отримав престижну наукову нагороду — медаль Коплі.
У 1839 році Даніелл опублікував низку наукових статей з електрохімії та книгу «Introduction to the Study of Chemical Philosophy» (укр. Вступ до вивчення філософії хімії), де було викладено теорію молекулярних хімічних зв'язків, яку він присвятив своєму другу Майклу Фарадею.
У 1840 році його було запрошено на проведення лекції на тему «Основні принципи електрики Франкліна» у рамках читання Різдвяних лекцій Королівського інституту[en].
У 1842 році Даніелл був удостоєний звання почесного доктор цивільного права Оксфордського університету[8].
З 1813 року Даніелл був членом Королівського товариства, з 1839 року — секретарем цього товариства. Він був також одним із засновників Британської наукової асоціації для якої написав працю «A treatise on Chemistry» (укр. Трактат з хімії).
Повний список з 37-ми наукових праць Джона Фредеріка Даніелла міститься у «Каталозі наукових публікацій Королівського товариства»[11].
Джон Фредерік Даніелл помер 13 березня 1845 року раптово від інсульту під час засідання ради Королівського товариства.
Вшанування пам'яті
ред.Примітки
ред.- ↑ а б SNAC — 2010.
- ↑ а б в г Енциклопедія Брокгауз
- ↑ а б Proleksis enciklopedija, Opća i nacionalna enciklopedija — 2009.
- ↑ https://collections.royalsociety.org/DServe.exe?dsqIni=Dserve.ini&dsqApp=Archive&dsqDb=Persons&dsqSearch=Code==NA8195&dsqCmd=Show.tcl
- ↑ https://www.bbaw.de/die-akademie/akademie-historische-aspekte/mitglieder-historisch/historisches-mitglied-john-frederik-daniell-537
- ↑ а б Kindred Britain
- ↑ Philosophical Transactions, 1832.
- ↑ а б Vibart, H.M. (1894). Addiscombe: its heroes and men of note. Westminster: Archibald Constable. с. 133.
- ↑ Philosophical Transactions, 1830.
- ↑ Philosophical Transactions, 1836.
- ↑ Catalogue of Scientific Papers of the Royal Society (1800—1863). London, 1868 — v.II. — P.145-146 [Архівовано 2 лютого 2019 у Wayback Machine.].
Джерела
ред.- Гершун А. Л. Даниель, Джон-Фредерик // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона: в 86 т. (82 т. и 4 доп.). — СПб., 1890—1907.
- Храмов Ю. А. Даниель Джон Фредерик (Daniell John Frederick) // Физики: Биографический справочник / Под ред. А. И. Ахиезера. — Изд. 2-е, испр. и дополн. — М. : Наука. — С. 97.
Ця стаття включає текст з публікації, яка тепер перебуває в суспільному надбанні:
Hugh Chisholm, ред. (1911). . // Encyclopædia Britannica (11th ed.). Т. V. 7. Cambridge University Press. с. 809. (англ.)- Stephen, Leslie, ред. (1888). . Dictionary of National Biography. Т. 14. London: Smith, Elder & Co. с. 33.
{{cite encyclopedia}}: Cite має пустий невідомий параметр:|1=(довідка)
