Вікіпедія

Джон Крізі

британський письменник детективного жанру
Ця стаття в процесі редагування користувачем Шкурба Андрій Вікторович певний час.

Будь ласка, не редагуйте її, оскільки Ваші зміни можуть бути втрачені.

Якщо ця сторінка не редагувалася кілька днів, будь ласка, приберіть цей шаблон. Це повідомлення призначене для уникнення конфліктів редагування.

Останнє редагування зробив користувач Шкурба Андрій Вікторович (внесок, журнали) о 22:31 UTC (6106 хвилин тому).

Джон Крізі (англ. John Creasey) — англійський письменник детективного жанру. Він є засновником Асоціації письменників детективного жанру Великої Британії в 1953 році. За творче життя Крізі написав понад 600 книг під більш ніж 10 різними псевдонімами, писав по 30—40 книг щорічно. Кожна з цих книг разюче відрізнялася від наступної. Ці твори були об'єднані в такі серії, як «Гідеон зі Скотленд-Ярду» (28 романів), «Тофф» (68), «Барон» (62), «Вест» (67) тощо. Його книги розійшлися накладом понад 80 мільйонів примірників у більш ніж 100 країнах 29-ма мовами.

Джон Крізі
Народився 17 вересня 1908(1908-09-17)[1][2][…]
Southfieldsd, Вандзверт, Великий Лондон, Лондон[d], Англія, Сполучене Королівство[4]
Помер 9 червня 1973(1973-06-09)[2][3][…] (64 роки)
Солсбері, Вілтшир[d], Вілтшир, Велика Британія[4]
·інфаркт міокарда
Країна  Велика Британія
Діяльність письменник, прозаїк-романіст, письменник наукової фантастики
Alma mater Morley Colleged
Мова творів англійська[1]
Жанр детектив
Magnum opus The Toffd
Партія Ліберальна партія
Нагороди

У 1962 році йому присуджено премію Едгара Алана По у номінації «Найкращий роман», а потім премію Grand Master у 1969 році.

Твори Крізі були масово екранізовані на телебаченні («Шлях Барона і Гідеона»), їх було покладено в основу радіосеріалів і художніх фільмів («Салютувати Тоффу» 1952, «Молоток» 1952, «Кіт і мишка» 1958 і «День Гідеона» 1958), які стали тоді популярними в світі.

Особисте життя Джона Крізі було настільки ж різноманітним, як і його професійне життя. Він був одружений чотири рази. П'ять разів балотувався до парламенту. У той час, коли він був парламентарієм, йому все ще вдавалося продавати понад 1 мільйон книг на рік.

Біографія Редагувати

Народився в Саутфілдсі (Southfields[en]), графство Суррей, у сім'ї робітника. Він був сьомим із дев'яти дітей Рут і Джозефа Крізі, бідного майстра вагонів. Крізі здобув освіту в початковій школі Фулгема і школі Слоун, обидві в Лондоні. З 1923 по 1935 рік він працював на різних канцелярських, заводських і торгових посадах, намагаючись зарекомендувати себе як письменник. Після низки відмов перша книга Крізі була опублікована в 1930 році. Його перший кримінальний роман «Сім разів по сім» був опублікований у січні 1932 року видавництвом «Мелроуз». Це була історія про банду злочинців. У 1935 році став вільним письменником. Тільки в 1937 році вийшло 29 його книг. Феноменально швидкий письменник, він якось припустив, що його можна закрити в скляній коробці й він напише там цілу книгу. У Крізі було стільки ж видавців, скільки псевдонімів. Він використав їх 27, серед яких найуспішнішими були Дж. Дж. Меррік, Джеремі Йорк, Гордон Еш і Ентоні Мортон.

У 1938 році він створив персонажа «Тофф», який з'явився у першому романі «Познайомтеся з Тоффом». Серія Тоффа тривала 59 романів із 1938 по 1978 рік. «Тофф», Річард Роллісон, є аристократом і шукачем-аматором («Тофф» — британський сленговий вираз для аристократа).

Під час Другої світової війни він створив персонажа доктора Станіслава Александра Палфрі, агента британської секретної служби, який утворює Z5, таємну підпільну групу, яка зобов'язана своєю вірністю союзникам. Першим романом із серії 34 книг про доктора Палфрі був «Доля зрадника», опублікований у 1942 році, а останнім — «Вихор» у 1979 році.

У 1962 році Крізі отримав премію Едгара По за найкращий роман від Товариства письменників детективного жанру Америки за «Вогонь Гідеона», написаний під псевдонімом Дж. Джей Маррік. У 1969 році він отримав найбільшу нагороду цієї організації — Великого магістра. У 1966 році він був президентом цієї організації один термін, ставши одним із трьох неамериканських письменників, удостоєних такої честі.

Крізі був відданим членом ліберальної партії, хоча пізніше й став незалежним політиком. Він сказав, що організовував зустрічі лібералів на вулицях з 12 років. Під час загальних виборів 1945 року Крізі був головою місцевої організації ліберальної партії в Борнмуті, де його публічні та письменницькі навички допомогли лібералам отримати нетипове друге місце. Він був прийнятий як потенційний кандидат у депутати від Борнмут-Західного округу в 1946 році і виступив на асамблеї ліберальної партії у 1947 році, яка проходила в Борнмуті. Він боровся на загальних виборах 1950 року, ставши третім. Протягом 1950-х років він ставав все більш незадоволеним партією, і настільки не погоджувався з політикою партії щодо Суецької кризи, що відмовився від членства. Однак після успіху на проміжних виборах в Орпінгтоні 1962 року та враження від лідерства Джо Грімонда у партії він, здавалося, відновив свою ліберальну діяльність. Однак у січні 1966 року він заснував Всепартійний альянс, групу тиску, яка прагнула об'єднати найкращих людей з усіх партій. Платформа Всепартійного альянсу була заснована на управлінні промисловістю радами, що складаються з робітників, менеджерів, інвесторів та уряду, щоб уникнути промислових дій з метою зрештою скасувати податок на прибуток.

Крізі боровся на проміжних виборах як незалежний на підтримку цієї ідеї в 1967 році в Нанітоні, Брірлі-Гіллі та Манчестер-Гортоні. Він також боровся з Олдхемом Вестом під час проміжних виборів у червні 1968 року. Він добре впорався з системою «перший-за-пост», маючи обмежені ресурси та часто мало часу для кампанії. У 1972 році він перезапустив Всепартійний альянс як Еволюція до демократії, що об'єднався з «Організацією» Коліна Кемпіону, партією з Йоркширу, яка виступала за створення коаліційних урядів на основі пропорції голосів, поданих за кожну партію, щоб сформувати «Незалежний демократичний альянс», який незабаром зник після смерті Крізі.

Джон Крізі знявся у фільмі «Погляньте на життя» «Я протестую!» де він збирав підписи під петицією про лобіювання уряду щодо вжиття заходів проти кількості загиблих внаслідок дорожньо-транспортних пригод.

Він був нагороджений Орденом Британської імперії (MBE) за заслуги в Національному неміністерському департаменті заощаджень та інвестицій Сполученого Королівства під час Другої світової війни.

Твори Редагувати

Серія командера Джорджа Гідеона (випущена під псевдонімом «Дж. Дж. Маррік») Редагувати

  • Gideon's Day[en] (День Гідеона) 1955;
  • Gideon's Week (Тиждень Гідеона) (1956);
  • Gideon's Night (Ніч Гідеона) (1957);
  • Gideon's Month (Місяць Гідеона) (1958);
  • Gideon's Staff (Посох Гідеона) (1959);
  • Gideon's Risk (Ризик Гідеона) (1960);
  • Gideon's Fire (Вогонь Гідеона) (1961) (отримав премію Едгара По);
  • Gideon's March (Похід Гідеона) (1962);
  • Gideon's Ride (Поїздка Гідеона) (1963);
  • Gideon's Vote (Голосування Гідеона) (1964);
  • Gideon's Lot (Доля Гідеона)(1965);
  • Gideon's Badge (Знак Гідеона) (1966);
  • Gideon's Wrath[en] (Гнів Гідеона) (1967);
  • Gideon's River (Річка Гідеона) (1968);
  • Gideon's Power (Сила Гідеона) (1969);
  • Gideon's Sport (Спорт Гідеона) (1970);
  • Gideon's Art (Мистецтво Гідеона) (1971);
  • Gideon's Men (Людина Гідеона) (1972);
  • Gideon's Press (Преса Гідеона) (1973);
  • Gideon's Fog (Туман Гідеона) (1975);
  • Gideon's Drive (Дорога Гідеона) (1976);

По смерті Крізі серію 5-ма романами продовжив під цим же псевдонімом Вільям В. Батлер

Серія доктора Палфрі Редагувати

  • Traitor's Doom (Приреченість зрадника) (1942);
  • The Valley of Fear (Долина жаху) (1943);
  • Dangerous Quest (Небезпечний квест) (1944);
  • Death in the Rising Sun (Смерть під час восходу сонця) (1945);
  • The Hounds of Vengeance (Собаки помсти) (1945);
  • Shadow of Doom (Тінь долі) (1946)
  • The House of the Bears (Будинок ведмедів) (1946)
  • Dark Harvest (Темний урожай) (1947)
  • The Wings of Peace (Крила миру) (1948)
  • The Sons of Satan (Сини сатани) (1948)
  • The Dawn of Darkness (Світанок темряви) (1949)
  • The League of Light (Ліга світла) (1949)
  • The Man Who Shook the World (Людина, яка шокувала світ) (1950)
  • The Prophet of Fire (Пророк вогню) (1951)
  • The Children of Hate (Діти ненависті) (1952)
  • The Touch of Death (Доторк смерті) (1954)
  • The Mists of Fear (Тумани страху) (1955)
  • The Flood (Повінь) (1956)
  • The Plague of Silence (Чума тиші) (1958)
  • The Drought (Посуха) (1959)
  • The Terror (Терор) (1962)
  • The Depths (Глибини) (1963)
  • The Sleep (Сон) (1964)
  • The Inferno (Пекло) (1965)
  • The Famine (Голод) (1967)
  • The Blight (Погибель) (1968)
  • The Oasis (Оаза) (1970)
  • The Smog (Смог) (1970)
  • The Unbegotten (Непочатий) (1971)
  • The Insulators (Ізолятори) (1972)
  • The Voiceless Ones (Безголосі) (1973)
  • The Thunder-Maker (Громовержець) (1976)
  • The Whirlwind (Вихор) (1979)

Серія Брюса Мердока (написана під псевдонімом Норман Дін) Редагувати

  • Secret Errand (Таємне доручення) (1939)
  • Dangerous Journey (Небезпечна подорож) (1939)
  • Unknown Mission (Невідома місія) (1940)
  • The Withered Man (Зів'яла людина) (1940)
  • I Am the Withered Man (Я зів'яла людина) (1941)
  • Where Is the Withered Man? (Де зів'яла людина) (1942)

Романи про департамент Зет Редагувати

  • The Death Miser (Скупий на смерть) (1932)
  • Redhead (Руда) (1934)
  • First Came a Murder (Першим прийшло вбивство) (1934)
  • Death Round the Corner (Смерть за рогом) (1935)
  • The Mark of the Crescent (Знак півмісяця) (1936)
  • Thunder in Europe (Грім в Європі) (1936)
  • The Terror Trap (Пастка терору) (1936)
  • Carriers of Death (Носії смерті) (1937)

Примітки Редагувати

  1. ↑ а б Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  2. ↑ а б SNAC — 2010.
  3. ↑ а б Internet Speculative Fiction Database — 1995.
  4. ↑ а б Freebase Data Dumps — Google.
  5. ↑ Babelio — 2007.

Джерела Редагувати

  • Джон Крізі. Біографія і бібліографія [1] (англ.)

Посилання Редагувати

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Джон_Крізі&oldid=40536722