Джино Де Джорджі

Джино Де Джорджі
Народження	17 липня 1914; Флоренція, Королівство Італія
Смерть	13 вересня 1979 (65 років); Рим, Італія
Країна	Італія; Королівство Італія
Звання	Адмірал ескадриd
Війни / битви	Друга світова війна
	Джино Де Джорджі у Вікісховищі

Джино Де Джорджі (італ. Gino De Giorgi, 17 липня 1914, Флоренція - 13 вересня 1979, Рим) - італійський адмірал, начальник генерального штабу ВМС Італії протягом 1973-1977 років.

Біографія ред.

Джино Де Джорджі народився 17 липня 1914 року у Флоренції. У 1931 році вступив до Військово-морської академії в Ліворно, яку закінчив у 1936 році у званні гардемарина. Під час Другої світової війни служив у 19-му дивізіоні катерів MAS. Після капітуляції Італії ніс службу на борту есмінця «Леджонаріо», потім командував корветом «Дріаде».

У 1952 році отримав звання капітана II рангу і був призначений командувачем 1-ї флотилії Групи спеціальних операцій (італ. Gruppo di intervento speciale). Того ж року був переведений на службу у Військово-морському командуванні Тірренського моря, де перебував до 1957 року.

З серпня 1957 року по травень 1958 року командував 4-м дивізіоном корветів, потім був переведений у Відділ телекомунікацій генерального штабу ВМС Італії, де займався вивченням та дослідженням нових технологій електронної війни. Надалі Джино Де Джорджі представляв Італію в Comando Alleato Atlantico (SACLANT) у Норфолку і як аташе у Standing Group у Вашингтоні. Отримавши звання капітана I рангу, керував Командною школою флоту (італ. Scuola Comando), був начальником штабу 1-ї морської дивізії, і зрештою керівником департаменту загальних досліджень генерального штабу флоту. З жовтня 1964 року по травень 1966 року пройшов навчання у Центрі вищої військової освіти (італ. Centro Alti Studi Militari).

Отримавши у грудні 1964 року звання контрадмірала, Джино Де Джорджі був призначений керівником відділу телекомунікацій генерального штабу ВМС, з жовтня 1968 року - начальник департаменту загального планування та фінансування генерального штабу збройних сил Італії. У грудні того ж року отримав звання дивізійного адмірала. З січня 1970 року по березень 1972 року був заступником начальника генерального штабу військово-морських сил. Після отримання звання ескадреного адмірала був командувачем командував оперативними силами флоту.

З 5 травня 1973 року по 31 липня 1977 року був начальником генерального штабу військово-морських сил. Протягом періоду, коли він обіймав цю посаду, з огляду на політично-військову ситуацію, що виникла в той час у Середземноморському регіоні після війни Судного дня та дедалі більшої радянської присутності в цьому регіоні, у листопаді 1973 року адмірал Де Джорджі опублікував документ, відомий як «Біла книга військово-морського флоту» (італ. Libro Bianco della Marina), в якому аналізуються зобов'язання, які італійський військовий флот повинен був виконати в нових сценаріях, що чекали попереду, і неможливість ВМС оновлювати флот через брак коштів. Через кілька років цей документ призвів до ухвалення Військово-морського закону 1975 року, який став передумовою для істотної модернізації італійського флоту.

Джино Де Джорджі помер 16 вересня 1979 року у Римі. Його син Джузеппе Де Джорджі також обрав кар'єру військового моряка і протягом 2013-2016 років також обіймав посаду начальника генерального штабу військово-морських сил Італії.

Нагороди ред.

Кавалер Великого хреста Ордена «За заслуги перед Італійською Республікою»
Срібна медаль «За військову доблесть» (нагороджений двічі)
Хрест «За військову доблесть» (нагороджений двічі)
Золотий хрест за вислугу років (25 років)
Почесна медаль за довголітнє судноводіння (20 років)
Пам'ятна медаль за війну 1940-1943 років

Джерела ред.

Paolo Alberini e Franco Prosperini, Uomini della Marina, 1861-1946, Roma, Ufficio Storico dello Stato Maggiore della Marina Militare, 2015, ISBN 978-88-98485-95-6.

Посилання ред.

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Джино Де Джорджі
Джино Де Джорджі на сайті difesa.it (італ.)