Джеффрі Паєтт

кар'єрний дипломат США, 8-й Надзвичайний і повноважний посол США в Україні з 30 липня 2013

Дже́ффрі Пає́тт (англ. Geoffrey Pyatt, нар. 16 листопада 1963, Сан-Дієго, Каліфорнія, США[1]) — кар'єрний дипломат США, 8-й Надзвичайний і повноважний посол США в Україні з 30 липня 2013[2] до 18 серпня 2016. Посол США у Греції з 24 жовтня 2016 до 10 травня 2022 року.

Джеффрі Р. Паєтт
англ. Geoffrey Pyatt
Джеффрі Р. Паєтт англ. Geoffrey Pyatt
Джеффрі Р. Паєтт
англ. Geoffrey Pyatt
Посол США у Греції
24 жовтня 2016 — 10 травня 2022
ПрезидентБарак Обама
Дональд Трамп
Джо Байден
ПопередникДевід Пірс[en]
НаступникДжордж Джеймс Цуніс
8-й Надзвичайний і повноважний посол США в Україні
30 липня 2013 — 18 серпня 2016
ПрезидентБарак Обама
ПопередникДжон Теффт
НаступникМарі Йованович

Народився16 листопада 1963(1963-11-16) (60 років)
Сан-Дієго, Каліфорнія, США
Відомий якдипломат
ГромадянствоСША США
Національністьамериканець
Alma materЄльський університет і Університет Каліфорнії в Ірвайні
У шлюбі зМері
ДітиВільям (син)
Клер (дочка)

Дитинство й освіта

ред.

Виріс у Ла-Хоя, багатому кварталі Сан-Дієго у штаті Каліфорнія. Отримав ступінь бакалавра політичних наук в Університеті Каліфорнії в Ірвайні. Навчався й отримав магістерський ступінь з міжнародних відносин у Єльському університеті.

Після призначення послом в Україні розпочав вивчати українську мову.[3]

Кар'єра

ред.

До вступу на дипломатичну службу працював у аналітичній організації «Міжамериканський діалог» у Вашингтоні, яка організує спілкування провідних діячів і мислителів американських континентів.

Дипломатична кар'єра

ред.
  • 1990—1992 — у посольстві США в Гондурасі як дипломат економічного відділу та віцеконсул.
  • 1992—1994 — у посольстві США в Індії як дипломат політичного відділу
  • 1994—1997 — у Вашингтоні:
    • 1994 — адміністративний помічник заступника Державного секретаря з питань Латинської Америки
    • 1995—1996 — спеціальний помічник першого заступника Державного секретаря
    • 1996—1996 — директора з питань Латинської Америки в апараті Ради національної безпеки
  • 1997—1999 — керівник консульства США у Лахорі, Пакистан.
  • 1999—2002 — генеральний консул США у Гонконзі (питання торгівлі та експортного контролю)
  • 2002—2007 — працює в посольстві США в Делі, Індія
    • радник-посланник з політичних справ,
    • з червня 2006 — заступник керівника дипломатичної місії (керував щоденною оперативною діяльністю посольства).
  • з серпня 2007 — заступник голови дипломатичної місії США при Міжнародному агентстві з атомної енергії та міжнародних організаціях у Відні.
  • з травня 2010 — головний заступник помічника Державного секретаря — заступник керівника Бюро з питань Південної і Центральної Азії.
  • 27 лютого 2013 президент Обама оголосив про свій намір запропонувати кандидатуру Джеффрі Паєтта як наступного посла США в Україні.[4]
  • 15 серпня 2013 вручив вірчі грамоти Президенту України Віктору Януковичу.[5]
  • В липні 2016 закінчив свою місію в Україні.[6] 19 травня 2016 Президент Барак Обама оголосив про свій намір запропонувати Дж. Паєтта наступним послом США в Греції, а 14 липня було отримано згоду (агреман) для цього призначення від грецької сторони. Вручив вірчі грамоти 24 жовтня 2016 року. Обіймав посаду до 10 травня 2022 року.

Родина

ред.

Одружений із Мері Паєтт і має двох дітей, Вільяма і Клер.

Мати Джеффрі Паєтта — відома американська класична співачка мецо-сопрано Мері Маккензі[en]

Галерея

ред.

Див. також

ред.

Примітки

ред.
  1. Birth Records [Архівовано 11 січня 2013 у Wayback Machine.] (ймовірно)
  2. Новий посол США прибув до Києва. Архів оригіналу за 29 вересня 2013. Процитовано 3 серпня 2013.
  3. Ярмощук, Тетяна (9 серпня 2013). «Будемо допомагати Україні досягнути енергетичної незалежності» – посол США. Радіо Свобода. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 31 травня 2021.
  4. Президент Обама висуне Джеффрі Паятта на наступного посла в Україну. Архів оригіналу за 4 березня 2013. Процитовано 27 лютого 2013.
  5. Президент прийняв вірчі грамоти від Посла США
  6. На прийнятті на честь Дня Незалежності США Паєтт назвав свою промову «ймовірно, останньою». Архів оригіналу за 6 липня 2016. Процитовано 4 липня 2016.

Посилання

ред.