Джанні Скіккі
«Джа́нні Скі́ккі» (італ. «Gianni Schicchi») — опера на 1 дію Джакомо Пуччіні на лібрето Джоваккіно Форцано (Giovacchino Forzano) на основі строфи з «Божественної комедії» Данте («Пекло», пісня XXX), присвяченої шахраю і пройдисвіту Джанні Скіккі, що потрапив за свої вчинки у пекло.
| Опера «Джа́нні Скі́ккі» | ||||
|---|---|---|---|---|
| італ. Gianni Schicchi[1] | ||||
.JPG) | ||||
| Композитор | Джакомо Пуччіні[2][1] | |||
| Автор лібрето | Джоваккіно Форцаноd[2][1] | |||
| Мова лібрето | італійська | |||
| Жанр | комічна опера[d] і опера[1] | |||
| Кількість дій | 1 ± 1 Дія (театр)[1] | |||
| Перша постановка | 14 грудня 1918[2][1] | |||
| Місце першої постановки | Метрополітен-опера[d][1] | |||
| Інформація у Вікіданих | ||||
|
| ||||
 Джанні Скіккі у Вікісховищі | ||||
Ця опера є останньою частиною «Триптиха», до якого входять також одноактні опери «Плащ» і «Сестра Анжеліка». Уперше поставлена в «Метрополітен-опері» (Нью-Йорк) 14 грудня 1918 року.
«Джанні Скіккі» є єдиною комічною оперою Джакомо Пуччіні та продовжує традиції «Фальстафа» Джузеппе Верді. Опері властива щедра мелодійність, гостра характерність персонажів, стрімкий темп розвитку подій.
Сюжет ред.
Дія відбувається в середньовічній Флоренції 1299 року.
Багатий дядечко Буозо Донаті вмер, і його бідні родичі, що товклися навколо смертної одрини, знаходять заповіт — усе залишено ченцям. І тоді вони кличуть на допомогу Джанні Скіккі — літнього італійського шахрая і пройдисвіта.
Він ховає тіло померлого дядечка, гримується під нього та голосом покійника кличе нотаріуса. Усі родичі в захваті чекають: тепер заповіт буде переписано на їхню користь. Нотаріус чує з напівтемного ложа слова «дядечка»: «Усе своє майно я заповім… заповім… заповім своєму любому другові Джанні Скіккі!». Спадкоємці обмануті, однак вимушені мовчати, оскільки викриття їхньої участі у фальшуванні загрожувало б суворим покаранням.
Розбагатілий Скіккі дає дочці Лауретті посаг, і вона, нарешті, може вийти заміж за свого коханого — Рінуччо — єдиного з численних родичів покійного, хто дістає вигоду від афери.
Постановки в Україні ред.
- 22 лютого 2008 року відбулася прем'єра опери українською мовою в оперній студії при Київській консерваторії. Режисер — Віталій Пальчиков, диригент — Сергій Голубничий, у головній ролі — Роман Мороз[3].
- 30 жовтня 2016 року відбулася прем'єра опери італійською мовою на сцені Національної опери України. Режисерки-постановниці: Тамара Трунова (режисерка Київського академічного театру драми і комедії на лівому березі Дніпра) і Оксана Тараненко (головна режисерка Одеського національного театру опери та балету). Вистава стала спільним українсько-італійським мистецьким проєктом із Посольством Італії в Україні та Італійським інститутом культури в Україні [Архівовано 24 червня 2021 у Wayback Machine.][4].
Відомі арії ред.
Джерела і посилання ред.
- А. Гозенпуд. Оперный словарь. — «Музыка», 1965
- Libretto [Архівовано 2 березня 2008 у Wayback Machine.]
- Вікторія де Лос Анхелес співає арію «O mio babbino caro» [Архівовано 19 вересня 2016 у Wayback Machine.]
Примітки ред.
- ↑ а б в г д е ж Archivio Storico Ricordi — 1808.
- ↑ а б в Mesa F. Opera: an encyclopedia of world premieres and significant performances, singers, composers, librettists, arias and conductors, 1597-2000 — Jefferson: McFarland & Company, 2007. — P. 109. — ISBN 978-0-7864-0959-4
- ↑ Макулатурна опера. kreschatic.kiev.ua. Хрещатик - новини та життя української столиці. Архів оригіналу за 18 грудня 2019. Процитовано 18 грудня 2019.
- ↑ Юлія Пальцевич. Труп дядечка і солодка вата: «Джанні Скіккі» та «Служниця-пані» у Національній опері. Архів оригіналу за 24 червня 2021. Процитовано 21 червня 2021.