Державний список історико-культурних цінностей Республіки Білорусь
Державний список історико-культурних цінностей Республіки Білорусь (біл. Дзяржаўны спіс гісторыка-культурных каштоўнасцей Рэспублікі Беларусь) — перелік об'єктів архітектури, історії, археології, мистецтва, паркові комплекси, музейні колекції і книги, що знаходяться під державною охороною Республіки Білорусь.
Категорії
ред.Матеріальні історико-культурні цінності Білорусі діляться на такі 4 категорії, зазначені цифрами:
історико-культурні цінності, включені або запропоновані до включення в список всесвітньої спадщини;
унікальні художні, естетичні та документальні об'єкти міжнародного значення;
об'єкти історико-культурної спадщини республіканського значення;
історико-культурні цінності регіонального значення. Нематеріальні історико-культурні цінності поділяються на такі категорії:
історико-культурні цінності, повна автентичність і точність яких безумовні і незмінні;
історико-культурні цінності, які повністю або частково відновлені (зафіксовані) на вторинному матеріалі або відмінні духовні, художні та (або) документальні вартості яких об'єктивно згодом можуть змінюватися.
Надання і позбавлення статусу
ред.Матеріальні об'єкти Білорусі, які можуть представляти історико-культурну цінність, виявляються шляхом професійного або випадкового визначення. Найчастіше пропозиції по наданню об'єкту статусу історико-культурної спадщини надходять за результатами професійного визначення. Рішення про надання такого статусу приймає Білоруська республіканська науково-методична рада з питань історико-культурної спадщини при Міністерстві культури. Статус історико-культурної цінності приділяється об'єктам з урахуванням їх художньої цінності і відображення найбільш значущих подій, явищ, історичних фактів.[1].
У разі втрати характерних духовних, художніх і документальних особливостей, що зумовили надання об'єкту статусу історико-культурної цінності, а також у разі їх знищення, втрати в результаті впливу природних факторів чи інших ситуацій і при неможливості їх відновлення за висновком фахівців Рада Міністрів позбавляє об'єкт статусу історико-культурної цінності.і[1].
Кількість об'єктів
ред.У 2007 Державний список історико-культурних цінностей містив 4811 об'єкті. На 2010 рік в Державному списку історико-культурних цінностей Білорусі міститься 4911 об'єкт спадщини (з них 4779 нерухомі, 73 рухомі і 59 нематеріальні).
У 2013 Державний список історико-культурних цінностей містив 5533 об'єкти. В тому числі 1763 пам'ятники архітектури, 1191 — історії, 60 — мистецтва, 2350 — археології, 11 — містобудування, 4 заповідні місцевості, 77 рухомих історико-культурних цінностей, 77 нематеріальних історико-культурних цінностей.[2].
У 2014 Державний список історико-культурних цінностей містив 5527 об'єктів спадщини, з них матеріальних нерухомих — 5373, матеріальних рухомих — 78, нематеріальних проявів творчості людини — 76. Матеріальні об'єкти спадщини представлені 2336 пам'ятками археології, 1759 пам'ятками архітектури, 1192 пам'ятками історії, 60 пам'ятками мистецтва, 11 пам'ятками містобудування, 4 заповідними місцями.[3].
Згідно з державною програмою «Культура Білорусі» на 2011—2015 роки заплановано збільшення кількості історико-культурних цінностей в державному списку на 1000 одиниць[1].
У період з 2008 по 2014 рік статусу історико-культурної цінності були позбавлені 33 об'єкти[1].
Щільність
ред.При умовному розрахунку щільності пам'ятників на квадратний кілометр території і за чисельністю населення виходить, що в Білорусі один пам'ятник припадає на 38 км² або на 1737 осіб[3]..
Шифр
ред.Шифр історико-культурної цінності складається з десяти знаків за наступною схемою: x x x x xxxxxx
Перший знак в шифри дає посилання на місце, де постійно знаходиться історико-культурна цінність, за такою нумерацією:
- 1 — Брестська область;
- 2 — Вітебська область;
- 3 — Гомельська область;
- 4 — Гродненська область;
- 5 — Могилівська область;
- 6 — Мінська область;
- 7 — м. Мінськ;
- 8 — за межами Республіки Білорусь.
Другий знак шифру відповідає виду історико-культурної цінності:
- 1 — матеріальні нерухомі історико-культурні цінності;
- 2 — матеріальні рухомі історико-культурні цінності;
- 3 — нематеріальні історико-культурні цінності;
Третій знак шифру — категорія історико-культурної цінності.
Четвертий знак шифру подає відомості про історико-культурну цінність відповідно до її характеристик:
- А — документальні пам'ятники;
- Б — заповідні місця;
- В — пам'ятки археології;
- Г — пам'ятки архітектури;
- Д — пам'ятки історії;
- Е — пам'ятки містобудування;
- Ж — пам'ятки мистецтва;
- М — колекція;
- Н — комплект.
Шість останніх знаків — номер історико-культурної цінності за порядком включення до Державного списку історико-культурних цінностей Республіки Білорусь (замість цифр номера, які відсутні, проставляються нулі).
У випадках зміни відомостей про історико-культурну цінність в Державний список історико-культурних цінностей Республіки Білорусь вносяться необхідні зміни[4].
Примітки
ред.- ↑ а б в г Спіс гісторыка-культурных каштоўнасцей у Беларусі за чатыры гады папоўнілі 139 аб'ектаў[недоступне посилання з липня 2019] // БЕЛТА
- ↑ Историко-культурное наследие Беларуси сегодня охраняют два сотрудника Министерства культуры. Архів оригіналу за 10 березня 2016. Процитовано 7 травня 2016.
- ↑ а б Спіс гісторыка-культурных каштоўнасцей Беларусі ўключае больш за 5,5 тыс. аб'ектаў [Архівовано 2 грудня 2014 у Archive.is] // БЕЛТА
- ↑ КОДЭКС РЭСПУБЛІКІ БЕЛАРУСЬ. АБ КУЛЬТУРЫ. Архів оригіналу за 6 червня 2016. Процитовано 7 травня 2016.
Посилання
ред.- Гісторыка-культурны патэнцыял Беларусі // Афіцыйны інтэрнэт-партал Прэзідэнта Рэспублікі Беларусь
- Неоконченные списки [Архівовано 10 вересня 2013 у Wayback Machine.] (руск.)
- Пастанова Савета Міністраў Рэспублікі Беларусь 21.09.2010 № 1351 «Аб наданні статусу і катэгорый гісторыка-культурнай каштоўнасці, пазбаўленні статусу гісторыка-культурнай каштоўнасці i ўнясенні змяненняў і дапаўненняў у пастанову Савета Міністраў Рэспублікі Беларусь ад 14 мая 2007 г. № 578» [Архівовано 6 квітня 2016 у Wayback Machine.]