Відкрити головне меню

Деніел Говард Єргін (Daniel Howard Yergin, р. 6 лютого 1947) — американський економіст і автор книг. Лауреат Пулітцерівської премії. Є співзасновником і президентом консалтингової компанії Cambridge Energy Research Associates[en], з 2004 року входить до складу IHS Inc[en]. Відомий як автор книг з нафтової і газової промисловості.

Деніел Єргін
Daniel Yergin - World Economic Forum Annual Meeting 2012.jpg
Народився 6 лютого 1947(1947-02-06) (72 роки)
Лос-Анджелес, Каліфорнія, США
Громадянство
(підданство)
Flag of the United States.svg США
Місце проживання
Діяльність історик, економіст, письменник
Alma mater Триніті-коледж, Єльський університет і Беверлі Гіллз (середня школа)
Володіє мовами англійська[1]
У шлюбі з Angela Stent[d]
Нагороди
IMDb nm0947593
Сторінка в Інтернеті danielyergin.com

Зміст

Ранні рокиРедагувати

Народився в Лос-Анджелесі, штат Каліфорнія. Батько — репортер Чикаго Трібьюн, мати — скульптор і художник. Закінчив середню школу в Беверлі-Хіллз[2]; дістав ступінь бакалавра Єльського університету (1968). У студентські роки працював кореспондентом Єль Дейлі Ньюс і був одним із засновників The New Journal[en]. Отримав докторську ступінь у галузі міжнародних відносин в Кембриджського університету (1974), де навчався на стипендії Маршалла. Є почесним доктором Гірської школи шт. Колорадо, університету Х'юстона і університету Міссурі.

Кар'єраРедагувати

З 1978 по 1980 рік працював викладачем у Гарвардській школі бізнесу, потім, до 1985 року, — в Гарвардській школі Уряду ім. Кеннеді . У 1982 р. заснував консалтингову компанію Cambridge Energy Research Associates[3]. З 2004 року є віце-президентом компанії IHS Markit[en], після того як остання придбала CERA[4]

КнигиРедагувати

Перша книга Єргіна «Shattered Peace»[прим. 1], присвячена причинам «холодної війни».

У співавторстві з Робертом Стобоу (Robert B. Stobaugh) написав дослідження «Енергетичне майбутнє» для Гарвардської школи бізнесу; книга стала бестселером за версією газети Нью-Йорк Таймс[5].

Найбільшу популярність отримала книга Єргіна «Видобуток: Всесвітня історія боротьби за нафту, гроші і владу», відзначена Пулітцерівською премією в 1992 році і премією Екклза за кращу популярну книгу з економіки[6]. За книгою був знятий серіал ПБС/Бі-бі-сі, що зібрав понад 20 мільйонів глядачів. У 1997 році Єргін отримав премію міністерства енергетики США за «досягнення в галузі енергетики та зміцнення міжнародного взаєморозуміння».

Наступна книга «Russia 2010 and What It Means for the World»[прим. 2], написана у співавторстві з Тейн Густафсон[en], описує сценарії розвитку Росії після розпаду Радянського Союзу. За нею послідувала книга «The Commanding Heights: the Battle for the World Economy», написана в співавторстві з Джозефом Станіслоу, присвячена питанням глобалізації і переділу ринків[7]. За книгою був знятий шестигодинний телесеріал ПБС/Бі-бі-сі. При роботі над фільмом Єргін брав інтерв'ю у відомих політичних діячів, серед яких Білл Клінтон, Дік Чейні, Гордон Браун, Ньют Гінгріч і Роберт Рубін.

У вересні 2011 року вийшла книга Єргіна «The Quest: Energy, Security, and the Remaking of the Modern World», що продовжила його виклад історії світової нафтової та газової промисловості, а також питань енергетичної безпеки, зміни клімату та пошуку відновлюваних джерел енергії[8]. 2016 році книга вийшла російською мовою.

Дискусія про запаси нафтиРедагувати

Єргін піддав критиці прогнози швидкого вичерпання запасів нафти (т. зв. «пік нафти»), вказавши, що такі прогнози робляться не вперше. Прогнози зниження видобутку нафти робилися, щонайменше, чотири рази: у 80-х роках XIX ст., після обох світових воєн, і в 1970-х роках. Єргін вказує, що теорія «піку нафти» Хабберта ігнорує вплив економіки і технологічного прогресу. Єргін передбачає не зниження, а вихід на постійний рівень видобутку по мірі того, як зростання цін і помірний попит стимулюватиме виробництво[9][10][11][12].

Прихильники теорії піку нафти заперечують висновки Єргіна[13][14]. Так, відомий фахівець-нафтовик Жан Лаеррер[прим. 3] стверджував у 2011 році, що Єргін випускає з виду деякі основні факти, що веде до помилкових висновків[15].

Цікаві фактиРедагувати

  • Всі свої книги Єргін пише від руки[16].

БібліографіяРедагувати

У співавторстві
Статті та інтерв'ю

ПриміткиРедагувати

Примітки
  1. Приблизний переклад : «Розколотий світ» .
  2. Приблизний переклад : «Росія-2010 і що вона значить для всього світу»
  3. Відомий як співавтор резонансної статті в журналі Scientific American (1998) під заголовком «Кінець дешевої нафти» («The End of Cheap Oil»)
  1. ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  2. Redburn, Tom.
  3. Dan Yergin at IHS Investor Day - Slide 88 at 01:30:15. investor.ihs.com. 
  4. IHS Executives. IHS Inc. Процитовано March 4, 2012. 
  5. Klemesrud, Judy (November 18, 1979). Energy Future. The New York Times. Процитовано March 4, 2012. [недоступне посилання з липень 2019]
  6. «1992 Pulitzer Prize Winners and Their Works in Journalism and the Arts».
  7. Ringle, Ken (April 9, 1998).
  8. What Will It Take to Save the Earth? 2012
  9. Daniel Yergin, «There will be oil», Wall Street Journal, 17 Sept. 2011.
  10. Daniel Yergin on Fox Business. Fox Business News. 
  11. Gross, Daniel. U.S. incentives for renewable energy raise questions. The New York Times. Процитовано May 29, 2012. 
  12. Yergin, Daniel. The Perils, Prizes and Pitfalls of a Post-Gaddafi Era of Oil. Financial Times. Процитовано May 29, 2012. 
  13. Holding Daniel Yergin and CERA Accountable. The Oil Drum. 
  14. Tverberg, Gail (September 29, 2011). Is Yergin Correct about Oil Supply? (an Opinion the WSJ did not run). Our Finite World. 
  15. Peak Oil : Laherrère responds to Yergin. Le Monde. 
  16. Khan, Chris (October 27, 2011). Yergin: Only politics can threaten energy supplies. The Associated Press. Процитовано March 4, 2012. 
  17. The Quest: Energy, Security, and the Remaking of the Modern World

ПосиланняРедагувати