Відкрити головне меню

Микола Купріянович Делегей (Дилигей) (нар. 24 жовтня 1911, Комини — пом. 3 жовтня 1945, Кенігсберг) — радянський військовий льотчик, Герой Радянського Союзу (1944), у роки німецько-радянської війни командир 213-го гвардійського винищувального авіаційного полку 205-й винищувальної авіаційної Кіровоградської дивізії 7-го винищувального авіаційного (згодом — 6-го гвардійського Львівського) корпусу, підполковник авіації.

Микола Купріянович Делегей
Delegey Nik Kupr.jpg
Народження 24 жовтня 1911(1911-10-24)
с.Комини
Смерть 3 жовтня 1945(1945-10-03) (33 роки)
Кенігсберг, нині (Калінінград)
Поховання Калінінград
Громадянство СРСР СРСР
Приналежність Прапор Радянської армії Радянська армія
Вид збройних сил Прапор ВПС СРСР ВПС СРСР
Рід військ RAF AF branch insignia1936.gif Винищувальна авіація
Освіта Національна академія Національної гвардії України
Роки служби 1932–1945
Звання CCCP air-force Rank podpolkovnik infobox.svg Підполковник авіації
Війни / битви Німецько-радянська війна
Нагороди
Герой Радянського Союзу (№ 4280)
Орден Леніна Орден Червоного Прапора Орден Червоного Прапора Орден Червоної Зірки

БіографіяРедагувати

Народився у селі Комини, (нині Ізяславського району, Хмельницької області, Україна), в родині селянина. Українець. Закінчив сім класів сільської школи. Працював лісорубом. А згодом був рекомендований на службу до лав міліції міста Ізяслава.

Восени 1932 року Ізяславським РВК був призваний в Червону Армію і для проходження служби направлений до війська Об'єднаного Державного Політичного Управління (ОДПУ) при РНК СРСР (з 1934 року — Народний комісаріат внутрішніх справ СРСР — НКВС). Через рік став курсантом 4-ї (Саратовської) школи прикордонної та внутрішньої охорони військ ОДПУ. У 1937 році закінчив авіаційне відділення Харківського військового училища прикордонної та внутрішньої охорони НКВС СРСР імені Ф. Е. Дзержинського.

Офіцерську службу льотчик Делегей проходив у 3-й окремій авіаційній ескадрильї Управління прикордонних військ НКВС Казахської РСР. На виконання службово-бойових завдань, пов'язаних з охороною державного кордону СРСР з Китаєм, вилітав за штурвалом багатоцільових літаків-розвідників Р-10.

З перших днів війни Микола Делегей, бере участь в повітряних боях в небі Гродно (Білорусь). Надалі офіцер Микола Делегей воював у складі ВПС Калінінського, Волховського, Північно-Західного, 2-го і 1-го Українських фронтів, в тому числі і на посаді штурмана полку. Літав на таких винищувачах, як Як-7, Р-39 «Аерокобра».

До лютого 1944 року майор Делегей здійснив 172 бойових вильотів, збив особисто 15 і в групі 3 літаки супротивника. 16 квітня 1944 року був призначений командиром 508-го винищувального авіаційного полку, 205-ї винищувальної авіаційної Кіровоградської дивізії.

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 1 липня 1944 року за зразкове виконання завдань командування і проявлені мужність і героїзм у боях із противником майору Делегею Миколі Купріяновичу присвоєно звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна і медалі «Золота Зірка». Під його керівництвом 508-й полк, 27 жовтня 1944 став 213-м гвардійським.

30 січня 1945 року підполковник Делегей наказом командира 6-го гвардійського корпусу був зміщений з посади командира полку з формулюванням «За упущення по службі і зловживання при зборі трофеїв». Він продовжував літати на бойові завдання. У квітні 1945 року був призначений льотчиком-інспектором з техніки пілотування 11-го винищувального авіаційного Кенігсберзького корпусу 3-ї повітряної армії 3-го Білоруського фронту.

Загалом до кінця війни здійснив 219 бойових вильотів, провів 49 повітряних боїв, в яких збив 20 літаків супротивника особисто і 3 — у групі. Після Перемоги продовжив службу в тій же посаді льотчика-інспектора 11-го винищувального авіаційного корпусу в місті Кенігсберзі (нині — Калінінград).

Гвардії підполковник Делегей Микола Купріянович загинув при виконанні службових обов'язків у результаті авіакатастрофи 3 жовтня 1945 року, за непідтвердженими даними, під час випробування реактивного літака. Похований у місті Калінінграді у військовому меморіалі на перетині проспекту Миру та вулиці Енгельса.

НагородиРедагувати

ПосиланняРедагувати