Дебора Ліфшиц
Дебора Ліфшиц (1907—1942) — французький філолог, фахівець з вивчення семітських мов у Ефіопії, україно-єврейського походження. Вона працювала в Музеї людини у Парижі, брала участь у місії Дакар—Джибуті в 1932—1933 роках. Нацисти увязнили її в Освенцимі, де вона загинула в 1942 році.
| Дебора Ліфшиц | |
|---|---|
| рос. Дебора Лифшиц | |
| Народилася |
1907[1][2][3] Харків, Російська імперія |
| Померла |
1942[1][2][3] Аушвіц, Верхня Сілезія, Третій Рейх |
| Країна |
.svg){kind=small} Франція[4][5] Російська імперія |
| Діяльність | мовознавиця |
| Галузь | мовознавство і семітські мови |
| Alma mater | Lycée Français de Varsovied[6], Національна школа живих східних мов[d][6] і Faculty of Arts of Paris[d][6] |
| Знання мов | французька[1], польська, їдиш і амхарська |
| Заклад | Музей людини і Національна школа живих східних мов[d] |
| Членство | Рух Опору у Франції і Réseau du musée de l'Hommed |
Походження та еміграція ред.
Дебора (Десирі) Ліфшиц (іноді пишеться Ліфшиць, Ліфчіц або Livchitz) народилася в Харкові в 1907 році.
У 1919 році її родина після Жовтневого перевороту виїхала з Харкова, спочатку в Крим, а звідти в 1920 році до Варшави.
Навчання ред.
У 1927 році Д. Ліфчиц виїхала з Польщі в Париж, де вона вивчала східні мови та спеціалізувалась на семітських мовах Ефіопії. Після закінчення навчання вона приєдналася до місії Дакар—Джибуті в Африці. Там вона познайомилася з фалахами (євреї з Ефіопії).
Дослідницька робота ред.
Після повернення в Париж Д. Ліфшиц отримала посаду у відділі Африки Музею людини в Парижі, а в 1935 році вона була членом місії до музею етнографії та народної творчості Трокадеро у Французькому Судані (Малі). З Малі вона привезла тоді два музейних експонати мистецтва Догонів, які зараз зберігаються в Луврі і в Музеї на набережній Бранлі.
Під час навчання та діяльності в Музеї людини, Д.Ліфшиц навчалася і співпрацювала з найвидатнішими антропологами-африканістами в Парижі, серед яких Мішель Леріс, Вольф Леслау, Марсель Гріоля, Марсель Мосс, Марсель Коен, Поль Буайе, Поль Рівє, Деніз Паульм, з якими вона написала багато наукових статей.
Коли нацисти увійшли до Парижа, Д. Ліфшиц залишилася в місті. Втім, вона разом із колегою Мішель Леріс була звільнена з роботи через расові закони. У лютому 1942 року вона була заарештована французькою поліцією та доставлена у французький концтабір, а звідти в Освенцім, де вона того ж року померла. За свідченням Марселя Коена, Д.Ліфшиц загинула в газовій камері.
Праці ред.
Д. Ліфшиц написала книгу і кілька статей, які досі вважаються віхами у вивченні ефіопських мов.
Вона отримала французьке громадянство в 1937 році.
Джерела ред.
- Marianne Lemaire Celles qui passent sans se rallier: la mission Paulme-Lifchitz, janvier-octobre 1935. Paris: LAHIC / DPRPS-Direction des patrimoines, 2014. Les Carnets de Bérose, 5. Édition électronique consultable par le lien : http://www.berose.fr/spip.php?article595 [Архівовано 19 грудня 2014 у Wayback Machine.]
Посилання ред.
Примітки ред.
- ↑ а б в г Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ а б в Персей — 2005.
- ↑ а б в NUKAT — 2002.
- ↑ Bibliothèque nationale de France Record #12946675t // BnF catalogue général — Paris: BnF.
- ↑ https://journals.sub.uni-hamburg.de/aethiopica/article/view/153
- ↑ а б в http://naissanceethnologie.fr/files/pdf/65.pdf
| На цю статтю не посилаються інші статті Вікіпедії. Будь ласка розставте посилання відповідно до прийнятих рекомендацій. |