Вікіпедія

Давіно Вергулст

Давіно Вергулст (нід. Davino Verhulst, нар. 25 листопада 1987, Беверен) — бельгійський футболіст, воротар клубу «Антверпен».

Ф
Давіно Вергулст
Особисті дані
Народження 25 листопада 1987(1987-11-25) (36 років)
  Беверен, Бельгія
Зріст 193 см
Вага 90 кг
Громадянство  Бельгія
Позиція воротар
Інформація про клуб
Поточний клуб Бельгія «Антверпен»
Номер 87
Юнацькі клуби
Бельгія «Беверен»
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г)
2003–2007 Бельгія «Беверен» 9 (-15)
2007–2010 Бельгія «Генк» 42 (-56)
2010–2011 →  Нідерланди «Віллем II» 14 (-39)
2011–2013 Бельгія «Сент-Трюйден» 49 (-61)
2013–2020 Бельгія «Локерен» 106 (-152)
2020–2022 Греція «Аполлон Смірніс» 36 (-53)
2022– Бельгія «Антверпен» 0 (0)
Національна збірна
Роки Збірна І (г)
2004–2005 Бельгія Бельгія U-18 4 (-4)
2005–2006 Бельгія Бельгія U-19 6 (-11)

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.
Інформацію оновлено 3 листопада 2023.

Клубна кар'єра ред.

Народився 25 листопада 1987 року в місті Беверен. Вихованець футбольної школи клубу «Беверен». Дебютував за першу команду 2 грудня 2004 року у Кубку УЄФА 2004/05 у грі групового етапу проти «Бенфіки» (0:3), коли вже на 3-й хвилині основний воротар клубу Бубакар Баррі був вилучений з поля за фол останньої надії. Молодому воротарю відразу довелося пропустити гол з пенальті від Сімау, а потім два м'ячі з гри від Златко Заховича. Надалі Вергулст залишався запасним воротарем і лише у сезоні 2005/06 Верхюльст отримав свій новий шанс, коли Баррі брав участь у Кубку африканських націй з Кот-д'Івуаром. Тоді вісімнадцятирічний голкіпер впорався добре — він навіть відбив пенальті від Хав'єра Портільйо проти «Брюгге», але йому довелося повернутися на лаву запасних після повернення Бубакара[1].

Так і не ставши основним воротарем у рідному клубі, у грудні 2006 року Вергулст підписав контракт на три з половиною роки з «Генком»[2]. Спочатку Давіно і тут був запасним воротарем, але після того як Логан Байї перейшов до «Боруссії» (Менхенгладбах) у січні 2009 року, Вергулст піднявся на позицію першого воротаря. Пізніше того ж сезону «Генк» виграв Кубок Бельгії з Вергулстом на воротах[3]. Втім по ходу наступного сезону з покупкою угорського воротаря Ласло Кетелеша та появою молодого і перспективного власного вихованця Тібо Куртуа Вергулст знову втратив місце в основі. Зрештою «Генк» віддав його в оренду нідерландському «Віллему II» на сезон 2010/11. У першій частині бельгієць був основним воротарем, але у лютому до команду перейшов серб Владан Куйович, і Вергулст втратив місце в основі.

31 серпня 2011 року було оголошено, що контракт між Вергулстом і «Генком» було розірвано за взаємною згодою, а 12 вересня 2011 року він підписав контракт із «Сент-Трюйденом», який мав серйозні проблеми із воротарською позицією після травм Брама Кастро та Марка Волдерса[4]. Там Давіно провів два сезони, після чого перейшов у «Локерен», де протягом п'яти сезонів був основним голкіпером і знову виграв Кубок Бельгії в 2014 році[5].

Після банкрутства «Локерена» Вергулст кілька місяців був без клубу. У вересні 2020 року він перейшов до клубу грецької Суперліги «Аполлон Смірніс», з яким підписав контракт на один сезон[6]. Спочатку йому довелося деякий час залишатися поза грою через позитивний тест на корону, але 21 жовтня 2020 року він офіційно дебютував за клуб у матчі чемпіонату проти клубу «ПАС Яніна». 24 січня 2022 року він знепритомнів на стадіоні на 55-й хвилині матчу з «Астерасом» після зіткнення з нападником Сіто Паскуалем[7].

Наприкінці червня 2022 року він повернувся до Бельгії та підписав дворічний контракт із «Антверпеном»[8]. У своєму першому сезоні він зіграв лише 6 ігор за другу команду, яка виступала в 1-му аматорському дивізіоні, але втретє у кар'єрі став володарем Кубка Бельгії[9] та вперше виграв національну першість.

Виступи за збірні ред.

2004 року дебютував у складі юнацької збірної Бельгії (U-18), за яку загалом провів 4 гри. Згодом у складі збірної Бельгії до 19 років виступив на чемпіонаті Європи 2006 року у Польщі, де зіграв у всіх трьох матчах, але Бельгія посіла останнє місце у групі. Загалом у її складі взяв участь у 6 іграх[10].

Титули і досягнення ред.

«Антверпен»: 2022/23
«Генк»: 2008/09
«Локерен»: 2013/14
«Антверпен»: 2022/23
«Генк»: 2011
«Антверпен»: 2023

Примітки ред.

  1. ↑ ,,Afscheid in schoonheid. Het Nieuwsblad (nl-BE) . 19 лютого 2006. Процитовано 25 листопада 2023.
  2. ↑ Jaja Coelho en Davino Verhulst versterken Racing Genk. De Standaard (nl-BE) . 29 грудня 2006. Процитовано 25 листопада 2023.
  3. ↑ Guerman, Pascal (25 листопада 2023). Le Racing a sauvé sa saison. DHnet (фр.). Процитовано 25 листопада 2023.
  4. ↑ STVV strikt Davino Verhulst. De Standaard (nl-BE) . 12 вересня 2011. Процитовано 25 листопада 2023.
  5. ↑ Lokeren remporte sa deuxième Coupe de Belgique. RTBF (фр.). Процитовано 25 листопада 2023.
  6. ↑ Doelman Davino Verhulst vindt onderdak in Griekenland. Het Nieuwsblad (nl-BE) . 5 вересня 2020. Процитовано 25 листопада 2023.
  7. ↑ Αστέρας Τρίπολης - Απόλλων Σμύρνης: «Πάγωσαν» με Βέρχουλστ, σωριάστηκε στο έδαφος και αποχώρησε με φορείο. NewsIT (гр.). 24 січня 2022. Процитовано 25 листопада 2023.
  8. ↑ Welkom bij The Great Old, Davino Verhulst!. RAFC (нід.). Процитовано 25 листопада 2023.
  9. ↑ Geen schoonheidsprijs, wel een vierde beker: Antwerp maakt favorietenrol waar tegen KV Mechelen. sporza.be (нід.). 30 квітня 2023. Процитовано 25 листопада 2023.
  10. ↑ Davino Verhulst. static.rbfa.be. Процитовано 25 листопада 2023.

Посилання ред.

  Це незавершена стаття про футболіста.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Давіно_Вергулст&oldid=41000205