Вікіпедія

Давидов Анатолій Вікторович

Анатолій Вікторович Давидов (рос. Анатолий Викторович Давыдов, 13 листопада 1953 Тула, СРСР[2]) — радянський і російський футболіст, захисник і півзахисник; пізніше тренер. Майстер спорту СРСР (1976). Директор академії ФК «Зеніт»[3].

Ф
Давидов Анатолій Вікторович
Особисті дані
Народження 13 листопада 1953(1953-11-13)[1] (70 років)
  Тула, РРФСР, СРСР
Зріст 175 см
Громадянство  СРСР
 Росія
Позиція захисник
Професіональні клуби*
1971—1975 СРСР «Металург» (Тула)
1975—1988 СРСР «Зеніт» (Ленінград) 370 (10)
1989 СРСР «Лада» 32 (2)
1989 СРСР «Крила Рад» 3 (0)
1990 Фінляндія «Понністус» ? (3)
1991 СРСР «Локомотив» (СПб)
1992—1995 Фінляндія «Понністус» 80 (2)
1996 КНР «Фошань Фості»
1997 Росія «Зеніт» (СПб) 15 (0)
1997 → Росія «Зеніт-д» 2 (0)
Тренерська діяльність**
1997—1998 Росія «Зеніт» (СПб) тренер
1998 Росія «Зеніт» (СПб) (в. о.)
1999—2000 Росія «Зеніт» (СПб)
2000 Росія «Зеніт-2»
2001 Росія «Зеніт-д»
2002—2005 Росія «Металург» (Липецьк)
2005—2006 Росія «Сибір»
2007 Росія «Текстильник-Телеком»
2007—2009 Росія «Зеніт-м» (СПб)
2009 Росія «Зеніт» (СПб)
2009—2013 Росія «Зеніт-м» (СПб)
2013 Росія «Том»
2017 Росія «Зеніт-2»

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

Ігрова кар'єра ред.

Вихованець тульського футболу. Виступав за юнацькі збірні СРСР, викликався на збори олімпійської збірної.

Більшу частину кар'єри провів у ленінградському «Зеніті», в складі якого став чемпіоном СРСР у 1984 році.

У 1985 році в кубковому матчі проти ЦСКА на стадіоні ім. Кірова отримав сильний струс мозку, через який 7 місяців мучився головними болями і збирався завершити виступи. Однак через деякий час знову вийшов на поле.

У 1990-х роках виступав в Фінляндії. У березні-жовтні 1996 року грав в Китаї за команду «Фошань Фості» з провінції Гуанчжоу.

Після повернення в Росію за домовленістю з Анатолієм Бишовцем почав виконувати обов'язки тренера «Зеніту». Давидов думав, що ігрову кар'єру завершив. Однак на останньому зборі команди перед сезоном 1997 року (в Бельгії) захисники команди майже разом отримали травми, через які вони не могли вийти на перші матчі. Бишовець запропонував Давидову продовжити виступи, і Анатолій приступив до тренувань вже як гравець основного складу.

У підсумку в 1997 році провів в чемпіонаті 15 ігор, в більшості з яких грав разом з сином Дмитром. Після закінчення сезону остаточно завершив ігрову кар'єру.

Рекордсмен «Зеніту» за кількістю зіграних офіційних матчів (456)[4]. У тому числі:

Є найстаршим футболістом, що виступав у вищому дивізіоні чемпіонату Росії. Свій останній матч провів 3 вересня 1997 року у віці 43 років і 295 днів[6].

Тренерська кар'єра ред.

Приступив до тренерської роботи в 1997 році. Тренував головну, другу і дублюючу команди «Зеніту». 24 вересня 1998 у зв'язку з хворобою Анатолія Бишовця був призначений виконуючим обов'язки головного тренера «Зеніту». 24 листопада став головним тренером.[7] У 1999 році привів команду до перемоги в Кубку Росії.

Потім тренував липецький «Металург», новосибірську «Сибір». У грудні 2006 року отримав ліцензію ФІФА категорії «Pro». У 2007 році очолював «Текстильник-Телеком», проте 5 жовтня після гри 37-го туру подав у відставку, залишивши команду на 20-му місці[8].

 
Анатолій Давидов під час роботи з «Томмю». 2013 рік.

У листопаді 2007 року був призначений головним тренером дублюючого складу «Зеніту». 10 серпня 2009 року в відставки Діка Адвоката був призначений виконуючим обов'язки головного тренера пітерців. 3 жовтня 2009 року був призначений головним тренером. Привів клуб, прийнятий ним в непростій турнірній ситуації, до бронзових медалей сезону-2009, яка дала право на участь у кваліфікації Ліги чемпіонів. Дубль же, який після його відходу в основну команду очолив Микола Ларіонов, виграв першість дублюючих складів сезону-2009. У грудні 2009 року Давидова змінив Лучано Спаллетті, а сам він повернувся на пост головного тренера молодіжного складу.

6 червня 2013 року підтвердив, що буде працювати з «Томмю», яка за підсумками сезону вийшла в Прем'єр-лігу[9] багато в чому завдяки Сергію Передні, контракт з яким так і не був продовжений. Після п'яти поразок у п'яти матчах на старті сезону томські вболівальники почали вимагати у президента клубу Сергія Жвачкіна відставки головного тренера. Після домашньої нічиєї 15 вересня 2013 року з «Анжі» Давидов подав у відставку[10].

У 2017 році був головним тренером «Зеніту-2». Пішов у зв'язку з переходом на посаду директора академії[11].

Статистика ред.

Клубна ред.

Виступи Ліга Кубок Єврокубки Кубок федерації Всього
Клуб Ліга Сезон Ігри Голи Ігри Голи Ігри Голи Ігри Голи Ігри Голи
  «Металург» (Тула) Друга ліга 1971 0 0 0 0 — — 0 0
1972 0 0 0 0 — — 0 0
1973 0 0 0 0 — — 0 0
1974 0 0 0 0 — — 0 0
1975 0 0 0 0 — — 0 0
Всього 0 0 0 0 0 0 0 0 0 0
  «Зеніт» (Ленінград) Вища ліга 1975 14 1 0 0 — — 14 1
1976 (в) 12 0 2 0 — — 14 0
1976 (о) 11 0 0 0 — — 11 0
1977 14 1 3 0 — — 17 1
1978 25 2 5 1 — — 30 3
1979 33 1 5 0 — — 38 1
1980 31 0 5 0 — — 36 0
1981 29 1 5 0 2 0 — 36 1
1982 33 0 3 0 — — 36 0
1983 31 1 4 0 — — 35 1
1984 27 1 7 0 — — 34 1
1985 29 1 4 0 4 0 — 37 1
1986 28 1 4 0 — 3 0 35 1
1987 26 0 1 0 2 0 3 0 32 0
1988 27 0 4 0 — 2 0 33 0
Всього 370 10 52 1 8 0 8 0 438 11
  «Лада» Друга ліга 1989 0 0 0 0 — — 0 0
Всього 0 0 0 0 0 0 0 0 0 0
  «Крила Рад» Друга ліга 1989 0 0 0 0 — — 0 0
Всього 0 0 0 0 0 0 0 0 0 0
  «Зеніт» (СПб) Вища ліга 1997 15 0 3 0 — — 18 0
Всього 15 0 3 0 0 0 0 0 18 0
  «Зеніт-д» Третя ліга 1997 2 0 — — — 2 0
Всього 2 0 0 0 0 0 0 0 2 0
Всього за кар'єру 387 10 55 1 8 0 8 0 458 11

Тренерська ред.

команда Початок роботи Завершення роботи М В Н П П%
Зеніт (Санкт-Петербург) 23.11.99 23.11.00 60 22 20 18 36,66
Металург (Липецьк) 12.11.02 12.02.05 164 68 36 60 41,46
Сибір 13.03.05 5.11.06 42 19 8 15 45,23
Текстильник-Телеком 07.01.07 12.11.07 42 10 8 24 23,80
Зеніт (Санкт-Петербург) 05.08.09 27.11.09 13 9 3 1 69,23
Томь 06.06.13 15.09.13 8 0 1 7 00,00
Зеніт-2 01.06.17 27.12.17 25 5 7 13 20,00
Всього 354 133 83 138 37,57

Досягнення ред.

Як гравець ред.

Командні
  • Чемпіон СРСР : 1984
  • Бронзовий призер чемпіонату СРСР: 1980
Особисті

Як тренер ред.

Особисте життя ред.

Дружина Тетяна, син Дмитро, дочка Жанна (була в шлюбі з футболістом «Зеніту» Володимиром Нагібіним, є дитина 2006 року народження).

Примітки ред.

  1. ↑ Transfermarkt.de — 2000.
  2. ↑ Анатолий Давыдов. Биография (рос.). РИА Новости. 6 червня 2013. Архів оригіналу за 10 червня 2013.
  3. ↑ Игорь Симутенков войдет в тренерский штаб основного состава, Анатолий Давыдов возглавит «Зенит»-2. Архів оригіналу за 16 січня 2021. Процитовано 29 січня 2021.
  4. ↑ Клуб легенд "Зенита". Архів оригіналу за 8 лютого 2021. Процитовано 29 січня 2021.
  5. ↑ Статистика Анатолия Давыдова. Архів оригіналу за 3 лютого 2021. Процитовано 29 січня 2021.
  6. ↑ Газета СПОРТ-ЭКСПРЕСС. Архів оригіналу за 21 квітня 2019. Процитовано 29 січня 2021.
  7. ↑ ДАВЫДОВ ВСТУПАЕТ В ДОЛЖНОСТЬ И ВОЗВРАЩАЕТ АРЕНДОВАННЫХ ИГРОКОВ. Архів оригіналу за 21 квітня 2019. Процитовано 29 січня 2021.
  8. ↑ Давыдов покинул «Текстильщик-Телеком»[недоступне посилання з червня 2018]
  9. ↑ Давыдов: контракт с «Томью» не подписан, но есть обоюдное согласие. Архів оригіналу за 26 лютого 2022. Процитовано 29 січня 2021.
  10. ↑ Наставник томичей Анатолий Давыдов после ничьей с «Анжи» подал в отставку
  11. ↑ Давыдов назначен директором Академии «Зенита»

Посилання ред.

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Давидов_Анатолій_Вікторович&oldid=39202982