Відкрити головне меню
ДОТ № 182, 2013 рік

Координати: 50°19′38″ пн. ш. 30°24′45″ сх. д. / 50.32722° пн. ш. 30.41250° сх. д. / 50.32722; 30.41250 ДОТ № 182 — довготривала оборонна точка Київського укріпленого району біля селища Чабани. Пам'ятка історії, науки і техніки, має унікальну особливість конструкції. Збудований у 1929—1932 роках. У 2005 році пошкоджений саперами, що підірвали в ньому 83 міни часів Другої світової війни.

Зміст

ОписРедагувати

ДОТ № 182 знаходиться на південній окраїні Чабанів, на краю поля поряд з дорогою та лісосмугою. Він був споруджений між першою та другою лініями оборони Київського укріпленого району і належав до 7-го батальйонного району оборони.[1][2] Його завданням було, разом з дотами № 157 та 158, перешкоджати виходу супротивника з лісу та заліснених балок південніше Чабанів на рівнину навколо селища.[3]

ДОТ № 182 є кулеметним капоніром для ведення флангового вогню. Має клас стійкості «М2» (тобто, розрахований на влучення 152-міліметрового снаряду). Це одноповерхова залізобетонна споруда з одним казематом і двома амбразурами для кулеметів. З них можна було обстрілювати напрямки на схід і на захід.[4][2] Сектор обстрілу амбразур сягав 65 градусів, що є найбільшим серед капонірів цього типу в КиУРі.[3]

ДОТ має два орільйони — довгі бетонні виступи, що захищають амбразури від обстрілу з тих напрямків, які з самих амбразур не прострілюються. Також орільйони утримують земляний насип, що вкриває ДОТ із фронтального боку, в даному разі південного.[3] Стіни та стеля ДОТа, крім тильної стіни, зсередини обладнані противідкольним покриттям для захисту гарнізону від враження уламками бетону. Тильна стіна обладнана лише вмурованою металевою сіткою. Амбразурні вузли (пристосування для закриття амбразур) належать до типу П-30, тобто зразка 1930 року. Праворуч від кожної амбразури у стіні є ніша, куди заходила коробка з кулеметною стрічкою при стрільбі у ліву частину сектору обстрілу. На даху ДОТа збереглися труба перископа та труба виводу антени. Над вхідним тамбуром у даху є квадратний отвір. Такі отвори слугували для буріння водозабірних свердловин і монтажу їх обладнання, тому що для охолодження кулеметів було потрібно багато води.[5]

На даху ДОТа № 182 є унікальна деталь — кулеметний майданчик з бруствером для ближньої оборони. Це єдиний серед приблизно 3000 ДОТів, збудованих у СРСР у 1930-х роках, що має таку особливість.[6][7] Майданчик пристосований для кулемета на колісному станку, що міг стріляти на південь, у бік лісу. Амбразурам ДОТа цей напрямок недоступний, і сусідні вогневі точки також не могли прикрити цей ДОТ від супротивника на півдні. У стіні ДОТа під майданчиком є ніша, куди можна було складати настил, на якому розташовувався кулеметник[3]

СлужбаРедагувати

 
ДОТ № 182 у системі оборони 7-го БРО КиУР

Організаційно ДОТ входив до складу 7-го батальйонного району оборони (БРО) КиУРа, що прикривав район села Кременище. На момент початку Німецько-радянської війни гарнізон складався із військовослужбовців 28-го окремого кулеметного батальйону КиУР. Під час першого генерального штурму КиУРа, що розпочав 29-й армійський корпус німців 4 серпня 1941 року, капонір № 182 було атаковано штурмовими групами 71-ї піхотної дивізії. ДОТ вів бій, але супротивник зміг зломити опір радянських бійців. Стіни оборонної споруди мають сліди бойових пошкодженнь[8].

ПідривРедагувати

26 жовтня 2005 року сапери Міністерства надзвичайних ситуацій використали ДОТ як місце знешкодження знайдених неподалік мін:

« О 16 год. 26 жовтня піротехнечною групою в/ч Д-0040 (м. Київ) вилучено та знешкоджено 83 мінометні міни часів Великої вітчизняної війни, які були виявлені 23 жовтня поблизу с. Круглик Києво-Святошинського району під час проведення земляних робіт. »

— Офіційне повідомлення на сайті МНС України за 26 жовтня 2005 року.[7]

Місце для знешкодження мін було вказане Києво-Святошинським військоматом і погоджене з представниками управління МВС та органами місцевої влади попри те, що ДОТ не лише є пам'яткою історії, а й розташований поруч із газопроводом високого тиску. Після вибуху в ДОТі було залишено принаймні одну нерозірвану міну.[6][9]

До підриву ДОТ був повністю цілим. Від вибуху розтріскалися його стіни та стеля, товщина яких становить від 1 до 1,5 метра. Значно пошкоджено вхідний блок та внутрішні елементи.[6][10]

Охоронний статусРедагувати

На час підриву ДОТ № 182 мав статус пам'ятки історії, що перебуває на обласному обліку.[10][11] 21 грудня 2010 року Міністерство культури України надало йому статус пам'ятки історії, науки і техніки місцевого значення (наказ № 1266/0/16-10, охоронний номер 513/57-Ко).[12]

ГалереяРедагувати

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. Київський укріплений район — УР № 1. Карту підготував і викреслив О. Кравченко, ст. методист-інструктор АсМПОУ «Обеліск».
  2. а б Клуб дослідників укріплених районів (17 червня 2015). ДОТи батальйонного району оборони №7 Київського укріпленого району - позначення напрямків вогню.. io.ua. Архів оригіналу за 1 вересня 2017. Процитовано 8 травня 2018. 
  3. а б в г Кайнаран А.В., Крещанов А.Л., Кузяк А.Г., Ющенко М.В. Киевский укрепленный район 1928-1941. — Житомир : "Волинь", 2011. — С. 64-65, 115-116. — ISBN 978-966-690-136-4.
  4. ДОТ №182 КиУР. «Шукач». 30 жовтня 2012. Архів оригіналу за 24 серпень 2017. Процитовано 8 травня 2018. 
  5. Кайнаран А.В., Крещанов А.Л., Кузяк А.Г., Ющенко М.В. Киевский укрепленный район 1928-1941. — Житомир : "Волинь", 2011. — С. 59-61, 299. — ISBN 978-966-690-136-4.
  6. а б в Вандалы МинЧС: ни памяти, ни ума. «Украина криминальная». 8 грудня 2005. Архів оригіналу за 9 жовтень 2016. Процитовано 8 травня 2018. 
  7. а б Киевские саперы чуть не взорвали газопровод!. «Обозреватель». 7 грудня 2005. Архів оригіналу за 11 серпень 2017. Процитовано 8 травня 2018. 
  8. А. В. Кайнаран, Д. C. Муравов, М. В. Ющенко Киевский укрепленный район. 1941 год. Хроника обороны. — ПП Видавництво «Волинь», 2017. — 456 с. (Серія «История фортификации») ISBN 978-966-690-210-1
  9. Взрыв по-министерски. «Обозреватель». 3 лютого 2006. Архів оригіналу за 11 серпень 2017. Процитовано 8 травня 2018. 
  10. а б Варвары в погонах. «Украина криминальная». 5 грудня 2005. Архів оригіналу за 11 серпень 2017. Процитовано 8 травня 2018. 
  11. Оборонні об'єкти колишнього Київського укріпрайону. Пояс бойової слави (видання друге, доповнене і виправлене). Київський міський історико-патріотичний клуб «Пошук», наукова редакція Книги Пам'яті України — місто-герой Київ, 2003. Карту виконав Л. Д. Пипа.
  12. Список пам'яток місцевого значення Київської області. Міністерство культури. Архів оригіналу за 11 серпень 2017. Процитовано 8 травня 2018. 

ПосиланняРедагувати