Поліцентризм (антропогенез)
Поліцентрична концепція або гіпотеза мультирегіонального походження неоантропа (ГМПЛ) — гіпотеза паралельної еволюції палеоантропів (або навіть архантропів) до неоантропів на різних континентах Старого Світу. Сучасні великі раси людини виводяться при цьому від різних видів палеоантропів (або навіть архантропів).
![](http://upload.wikimedia.org/wikipedia/uk/thumb/0/02/Multiregionaltheory.jpg/250px-Multiregionaltheory.jpg)
Прихильники гіпотези звертають увагу на такі факти:
- Широке розселення представників кожної стадії антропогенезу в Старому Світі і диференціація місцевих форм (підвидів) в різних регіонах Європи, Азії та Африки;
- Наявність у представників древніх територіальних груп специфічних особливостей будови, які в деяких випадках простежуються в даному регіоні від стадії архантропа до неоантропа (наприклад, вже у синантропів в Південно-Східній Азії була виражена особлива «лопатоподібна» форма верхніх різців, яка характерна і для представників сучасної монголоїдної раси);
- Часта зустрічальність явищ паралельної еволюції, добре аргументована фактами щодо філогенезу різних груп організмів;
- Рівномірний і паралельний розвиток культури (по археологічних даних) на всій території Старого Світу; при цьому не спостерігалося різких і раптових змін культури, які слід було б очікувати при витісненні, наприклад, класичних неандертальців кроманьйонцями, які прийшли в Західну Європу, навпаки, повсюдно середньопалеолітичні культури поступово перетворюються в верхньопалеолітичні.
Критика гіпотези
ред.Згідно з сучасними науковими даними, людство являє собою один вид і ГМПЛ — помилкова гіпотеза вже у своєму формулюванні: мультирегіональне походження виду — явище в тваринному світі практично неможливе. Філетична еволюція всіх угруповань підвидів одного виду в різних популяціях — це зміна виду, але не його походження.
Сучасний вид, що з'явився в одній лише африканській популяції і, попередньо знищивши інші види Homo, вийшов з Африки приблизно 1,8 млн років тому і згодом розселився безліччю популяцій на схід до Південно-Східної Азії. Деякі дивергентно відокремлені популяції, такі як «хоббіти» (Homo floresiensis) острова Флорес або всім відомі неандертальці, які пішли в Європу, втратили генетичний зв'язок і утворили нові види. (Тут треба відзначити, що і «хоббіти» з неандертальцями не були одним видом, що утворився мультирегіонально. Точно таким же чином осел та зебра, які «мультирегіонально» вийшли з однієї предкової форми коней, не належать до одного виду.) В цілому ж африкано-азійський ареал зберігав видову цілісність і широким фронтом йшов шляхом антропосоціогенезу. Таким чином, сучасний вид — це в своєму роді реліктовий вид, який змінювався філетично протягом 1,8 млн років, проходячи стадії-підвиди, відомі як Homo ergaster, Homo erectus (в свою чергу еректусів ділять на африканських і азійських пітекантропів), Homo antecessor (ізольована частина яких стала неандертальцями) і Homo sapiens. Здебільшого це було продовженням вже наміченого раніше педоморфозу і збільшення ролі соціальних чинників. 60-50 тис. років тому в західній частині африкано-азійського ареалу (не обов'язково в Африці) з'явилося людське суспільство (мова, харчове і статевий табу), яке стало розселятися по всій планеті, поглинувши (витіснивши, знищивши, асимілювавши або піддавши соціальної індукції) перед-суспільства власного виду і знищивши або перегравши в конкурентній боротьбі представників інших видів, з якими — за визначенням виду — не було репродуктивного потомства.