Відкрити головне меню

Гімнокаліціум Бальда

вид рослин
(Перенаправлено з Гімнокаліціум Бальді)
Гімнокаліціум Бальда
Gymnocalycium baldianum
Гімнокаліціум Бальда
Гімнокаліціум Бальда
Охоронний статус
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Зелені рослини (Viridiplantae)
Відділ: Вищі рослини (Streptophyta)
Надклас: Покритонасінні (Magnoliophyta)
Клас: Еудікоти
Порядок: Гвоздикоцвіті (Caryophyllales)
Родина: Кактусові (Cactaceae)
Підродина: Cactoideae
Триба: Trichocereeae
Рід: Гімнокаліціум (Gymnocalycium)
Підрід: Gymnocalycium[1]
Вид: Гімнокаліціум Бальда
Біноміальна назва
Gymnocalycium baldianum
(Speg.) Speg. 1905
Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Gymnocalycium baldianum
Wikispecies-logo.svg Віківиди: Gymnocalycium baldianum
EOL logo.svg EOL: 5190537
IPNI: 115357-2
ITIS logo.svg ITIS: 907946
IUCN logo.svg МСОП: 152213
US-NLM-NCBI-Logo.svg NCBI: 762113
The Plant List: kew-2835543

Гімнокаліціум Бальда[2] (Гімнокаліціум Бальді, Gymnocalycium baldianum, (Speg.) Speg. 1905}}, місцева назва — «підборіддя карлика» (dwarf chin)[3]) — кактус з роду Гімнокаліціум (підрід Gymnocalycium).

Біологічний описРедагувати

 
Цвітіння Gymnocalycium baldianum

Один з небагатьох та найвідоміший червоноквітковий гімнокаліціум. Сірувато-зелене стебло зазвичай одиночне, його висота 4-10 см та 6-7 см в діаметрі, ребер близько 8-11, розділених на горбки; поздовжні борозни між ребрами гострі. Ареоли маленькі, еліптичні. Колючки тонкі, гнучкі, прилеглі до стебла, розташовані по краю ареоли, попелясто-сірі; кількість звичайно 5, часто і більше (7). Квітки середньої величини, близько 4 см завдовжки і такі ж у поперечнику, різноманітних тонів — від темно-рожевих до густо-червоних з металевим блиском. Тичинки і маточка рожево-пурпурні, приймочка коротка шестипроменева, білувато-жовта. Плоди темно-зелені. Коріння бульбоподібне.

ГібридиРедагувати

 
Gymnocalycium denudatum cv. Jan Suba

В колекціях є популярним гібрид гімнокаліціума Бальда з гімнокаліціумом голим (Gymnocalycium denudatum) Gymnocalycium denudatum cv. Jan Suba, названий на честь померлого чеського кактусівника Яна Шуби, який успішно створив цей культивар. Після численних спроб перехресного запилення Gymnocalycium denudatum з Gymnocalycium baldianum, він врешті-решт отримав рослину, яка має типовий зовнішній вигляд Gymnocalycium denudatum і цвіте красивими червоними квітками, притаманими Gymnocalycium baldianum. Цей гібрид в більшості випадків є автофертильним і дає дуже одноманітні сіянці.

Історія відкриттяРедагувати

Спегаццині знайшов цю рослину в провінції Катамарка (Аргентина) та описав в 1905 році в «Cactacearum platensis Tentamen» як Echinocactus baldianum і який сам же потім, в 1925 році, зарахував до роду Gymnocalycium. Видову назву присвоїв на честь одного з своїх помічників на прізвище Бальді.[4]

ПоширенняРедагувати

Цей вид є ендемічним для Аргентини, зустрісається в провінції Катамарка, в Сьєрра-Анкасті, Сьєрра-Граціано, Сьєрра-де-Нарваєс, Сьєрра-де-Гуямба, Сьєрра-де-Манчао і у горах на схід від Андальгали.

ЕкологіяРедагувати

Ця рослина часто зустрічається серед трави на висоті від 500 до 2 000 м над рівнем моря.

Охорона у природіРедагувати

Гімнокаліціум Бальда входить до Червоного списку Міжнародного Союзу Охорони Природи, стан — в найменшому ризику. Має досить обмежений, проте неперервний ареал. Основною загрозою для виду є комерційне збирання, особливо у період цвітіння, що припадає на Різдво. В деяких районах шкоди популяції наносять пожежі.

На природоохоронних територіях Аргентини цей вид не присутній.

Догляд за видомРедагувати

Цей вид особливо часто пропонується в продажу серед імпортних декоративних кактусів, нерідко — вже з бутонами і квітками.

Рослини цього виду в холодний сухий період стають м'якими і зморшкуватими. У культурі можна утримувати абсолютно сухими при температурах, близьких до 0 °C, протягом усієї зими, оскільки вони є гірськими рослинами. У період вегетації при рясному поливі вони можуть стояти на повному сонці.

ПриміткиРедагувати

  1. Классификация рода Gymnocalycium по Х. Тиллю (Н. Till, 2003) (рос.)
  2. Широбокова Д. Н., Нікітіна В. В., Гайдаржи М. М., Баглай К. М. Кактуси та інші сукулентні рослини. — К. : Українські пропілеї, 2003. — 110 с. — ISBN 966-7015-28-9.
  3. Ян Ван дер Неер. Все о кактусах. — Санкт-Петербург: ООО «СЗКЭО» Кристалл", 2004 — 208 с., ил. — ISBN 5-306-00348-6 (рос.)
  4. Буренков А. А. Кактусы в гостях и дома, — Феникс, 2007 г., — 472 с. — ISBN 978-966-651-431-1, стор. 257

ДжерелаРедагувати

ПосиланняРедагувати