Вільгельм III (граф Провансу)
Вільгельм (Гільйом) III (фр. Guillaume III; д/н — 1037) — граф і маркіз Провансу в 1014—1037 роках.
| Вільгельм III | |
|---|---|
| фр. Guillaume III de Provence | |
| Помер | 1037[1] |
| Країна | Франція |
| Діяльність | аристократ |
| Знання мов | французька |
| Титул | count of Provenced |
| Рід | Bosonidsd |
| Батько | Ротбальд II (граф Провансу) |
| Мати | Ermengarda di Morianad |
| Брати, сестри | Емма (графиня Провансу) |
Життєпис ред.
Походив з династії Бозонідів (Прованського дому), зі старшої гілки. Старший син Ротбальда II, графа Провансу, і Ерменгарди. Народився десь після 1002 року. 1014 року після смерті батька успадкував графство Прованс і титул маркіза. Через малий вік регентство отримала його мати, що невдовзі вийшла заміж за Рудольфа III, короля Бургундії.
Вільгельм III перший фактично зміг перейняти владу десь у 1016—1018 роках, коли влада короля Рудольфа III послабилася у протистоянні зі Священною Римською імперією. В 1016 році разом з молодшим братом Гуго перебував на засіданні рейхстагу в Страсбурзі.
Втім граф і маркіз Провансу зберігав вірність королю. Стикнувся з вимогами свого шваґра Вільгельма III, графа Тулузи, передати маркізат Прованс. В свою чергу Вільгельм III Прованський уклав союз з Беренгер-Рамоном I, графом Барселони. У 1021—1023 роках намагався втрутитися у боротьбу в графстві Прованс, що перебувало під владою Молодших Бозонідів. Там правили малолітні графи при регентстві Аделаїди Анжуйської. Разом з тим погиркався із папою римським Іваном ХІХ через потурання графом своїм васалам, що грабували церковну власність. У 1023 або 1024 році погодився передати Прованський маркізат в управління графу Тулузи. 1024 року разом з родичкою Аделаїдою Анжуйською здійснив пожертву на абатство Сен-Віктора в Марселі.
1030 року згадується як даруватель абатству Сенн-Віктора в Марселі. 1034 року після входження Бургундії до складу Священної Римської імперії зберіг усі свої володіння. 1037 року видав хартію щодо дарування Клюнійському абатству.
Помер наприкінці 1037 року. Втім оскільки Вільгельм III, граф Тулузи, помер трохи раніше, то Вільгельм Прованський вирішив змінити свій заповіт: його частину графства Прованс успадкувала сестра Емма, а маркізат Прованський — представник молодшої гілки Бозонідів — Фульк Бертран.
Родина ред.
Дружина — Люція
дітей не було
Джерела ред.
- Lewis, Archibald R. The Development of Southern French and Catalan Society, 718—1050. University of Texas Press: Austin, 1965.
- Paul Fournier, Il regno di Borgogna o d'Arles dall'XI al XV secolo, in «Storia del mondo medievale», vol. VII, 1999, pp. 383—410