Гіла Альмагор
Гіла Альмагор (івр. גילה אלמגור; нар. 22 липня 1939, Петах-Тіква) — ізраїльська актриса театру і кіно, письменниця, сценаристка, продюсерка. Ім'я при народженні: Гіла Александрович.
| Гіла Альмагор | |
|---|---|
 | |
| Дата народження | 22 липня 1939[1] (84 роки) |
| Місце народження | Петах-Тіква, Центральний округ, Ізраїль |
| Громадянство |
 Ізраїль |
| Професія | письменниця, сценаристка, дитяча письменниця, акторка театру, кіноакторка, кінопродюсерка |
| Нагороди | |
| IMDb | ID 0021734 |
 Гіла Альмагор у Вікісховищі | |
Біографія ред.
Гіла Альмагор народилася в Петах-Тікві, в Британській Палестині в родині репатріанта з Німеччини Макса Александровича через чотири місяці після того, як її батько загинув від руки арабського снайпера, працюючи поліцейським у Хайфі. Її мати, Генья, виховувала дочку сама, і до того часу, як Гілі виповнилося 14, у неї діагностували психічне захворювання на ґрунті того, що всі її родичі в Німеччині загинули під час Голокосту[2]. В 1954 році її матір госпіталізували, а Гілу відправили в інтернат у поселенні Хадасим.
Через два роки Гіла перебралася у Тель-Авів, де знімала квартиру біля театру Габіма і відвідувала акторську школу. Її прийняли незважаючи на занадто юний вік[3]. У віці 17 років Гіла Альмагор почала грати в театрі Габіма, після того, як вдало склала вступний іспит. Перший її спектакль називався «Шкіра наших зубів»[4]. У 1960 році знялася у своєму першому художньому фільмі, який називався «Гарячі піски». У 1963 році виїхала до Сполучених Штатів Америки навчатися в Інституті театру і кіно Лі Страсберга. Одночасно вивчала акторську майстерність в Ути Гаген у студії HB[en] і сучасний балет у Анни Соколової[en][5]. У 1965 році повернулася в Ізраїль і почала грати в театрі «Камері». Через рік пішла з театру, стала співпрацювати з багатьма театрами країни. Написала дві автобіографічні книги, обидві були екранізовані, в обох Гіла Альмагор зіграла власну матір.
Одружена з Яаковом Агмоном, колишнім директором Габіми. Має двох дітей.
Творчість ред.
Гіла Альмагор зіграла головні ролі у багатьох спектаклях, знялася в більш ніж сорока фільмах, більшість з яких ізраїльські. Серед великих ранніх досягнень — головні ролі у фільмах «Королева дороги», «Життя за Агфе», «Будинок на вулиці Шлуш». Знялася у фільмі Стівена Спілберга «Мюнхен», де грала матір Авнера. Фільм «Під тутовим деревом[en]», в якому вона не тільки грала, але й брала участь у створенні фільму, представляв Ізраїль на Канському фестивалі і демонструвався на багатьох фестивалях світу. Знялася в ізраїльському фільмі 2007 року «Борг» (ахов), на його основі згодом був знятий фільм «Розплата» Джона Меддена.
Нагороди ред.
Гіла Альмагор вже отримала близько 50 нагород. Здобула 10 нагород Кінор Давид за роботу в театрі і кіно.
В 1993 році була членом журі 18-го Московського кінофестивалю[6]. У 1996 році була членом журі 46-го міжнародного кінофестивалю[7].
У 1990 році була обрана актрисою десятиліття газетою «Єдіот Ахронот» та інститутом кіно Ізраїлю.
У 2004 році Гіла Альмагор нагороджена Державною Премією Ізраїлю в галузі кіно[8][9].
У 2009 році Університет імені Бен-Гуріона і Тель-Авівський університет обрали її почесним доктором[10].
Примітки ред.
- ↑ Deutsche Nationalbibliothek Record #12155547X // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- ↑ Encyclopedia of Jewish Women. Jwa.org. 1 березня 2009. Архів оригіналу за 11 липня 2013. Процитовано 29 вересня 2010.
- ↑ About Gila Almagor. google.com. Архів оригіналу за 3 вересня 2003. Процитовано 29 вересня 2010.
- ↑ Israeli speakers. Israeli speakers. Архів оригіналу за 11 липня 2013. Процитовано 29 вересня 2010.
- ↑ биография на сайте Государственной премии Израиля. Архів оригіналу за 11 липня 2013. Процитовано 25 травня 2013.
- ↑ 18th Moscow International Film Festival (1993). MIFF. Архів оригіналу за 11 липня 2013. Процитовано 9 березня 2013.
- ↑ Berlinale: 1996 Juries. berlinale.de. Архів оригіналу за 11 липня 2013. Процитовано 1 січня 2012.
- ↑ Israel Prize Official Site (in Hebrew) – Recipient's C.V. Архів оригіналу за 11 липня 2013.
- ↑ Israel Prize Official Site (in Hebrew) – Judges' Rationale for Grant to Recipient. Архів оригіналу за 11 липня 2013.
- ↑ Biography at the Institute for Translation of Hebrew Literature. Ithl.org.il. 15 вересня 2010. Архів оригіналу за 26 грудня 2001. Процитовано 29 вересня 2010.