Гідромеханізація підземна

Гідромеханізація підземна (рос. гидромеханизация подземная, англ. underground hydraulic mining) – технологічний процес підземного видобутку корисних копалин з використанням енергії води для комплексного або часткового виконання основних операцій цього процесу - виймання з масиву, транспортування по виробкам та видавання на поверхню. Метою застосування Г.п. є високоефективний видобуток на засадах малоопераційності, надійності, інтенсифікації, автоматизації та поліпшення безпеки праці.

Перші випробування по підземному гідравлічному видобутку вугілля було проведено у 1915 році на шахті "Софія" у Макіївці (Донбас), а у 1938 році - для підземного видобутку марганцевих руд на шахтах тресту "Нікопольмарганець".

У другій половині ХХ сторіччя Г.п. набуває певного розвитку у вугільній промисловості України і Росії.

На Донбасі було споруджено кілька г і д р о к о м п л е к с і в (г і д р о д і л ь н и ц ь), гідрорудники "Яновський" та "Піонер", гідрошахти "Красноармійські" N 1 і 2. Розробку наукових основ Г.п. видобутку вугілля в Україні було зосереджено спочатку в Донецькому науково-дослідному вугільному інституті (ДонВУГІ), а надалі в спеціалізованому інституті підземного гідравлічного видобутку вугілля (УкрНДІГідровугілля, м.Луганськ). Великий внесок у розвиток науки та запровадження у вугільну промисловість України технології Г.п. зробили науковці Донецького державного технічного університету на чолі з В.Г.Гейєром, В.I.Грубою та інш.

Див. такожРедагувати

ЛітератураРедагувати