Вікіпедія

Гігевич Василь Семенович

письменник

Василь Семенович Гігевич (біл. Васі́ль Сямёнавіч Гіге́віч, 3 січня 1947, Житькове, Мінська область) — білоруський письменник-фантаст, автор документальних та пригодницьких творів.

Василь Семенович Гігевич
біл. Васіль Сямёнавіч Гігевіч
Ім'я при народженніВасіль Сямёнавіч Гігевіч
Народився3 січня 1947(1947-01-03) (77 років)
Житькове
ГромадянствоСРСР СРСР
Білорусь Білорусь
Національністьбілорус
Діяльністьпрозаїк
Сфера роботитворче та професійне письмоd[1] і проза[1]
Alma materХНУ ім. В. Н. Каразіна і Літературний інститут імені Горького
ЗакладХНУ ім. В. Н. Каразіна, Білорусьфільм і Молодість[d]
Мова творівбілоруська
Роки активності1972—
Напрямокпроза
Жанрфантастичний роман, повість, оповідання, документальна література
Magnum opus«Пам'ятай про дім свій, грішник»
ЧленствоСП СРСР
Нагороди

Біографія

ред.

Василь Гігевич народився у селі Житькове Борисовського району. У 1964 році Гігевич вступив на фізичний факультет Харківського університету, а на другому курсі розпочав паралельно навчатися на факультет суспільних професій цього ж університету, здобувши паралельно фах журналіста. Після закінчення університету в 1969 році протягом року працював учителем фізики в Харківській області, після чого повертається до Білорусі, де працював кореспондентом газети «Красное знамя» в Ошмянах. З 1970 до 1977 року Василь Гігевич працював інженером на Борисовському склозаводі. У 1979 році Гігевич закінчив Вищі літературні курси в Москві, після чого працював на кіностудії «Білорусьфільм», де займався написанням сценаріїв документальних фільмів. З 1981 року Василь Гігевич працював у журналі «Маладосць», спочатку старшим літературним співробітником, а потім з 1989 року редактором відділу прози. Також Василь Гігевич працював у журналі «Полымя».

Літературна творчість

ред.

Василь Гігевич розпочав літературну творчість у 1922 році, коли в журналі «Полымя» опубліковано його перше оповідання «Колодязь» (біл. Калодзеж). У 1976 році виходить друком перша авторська збірка реалістичних творів Гігевича «Спілі яблука» (біл. Спелыя яблыкі). Наступні 10 років письменник опублікував 5 збірок реалістичних творів. У 1985 році Гігевич опублікував свій дебютний роман «Доказ від протилежного» (біл. Доказ ад процілеглага), в якому описується життя колективу наукової лабораторії. У 1988 році письменник опублікував свій другий роман «Мелодії забутих пісень» (біл. Мелодыі забытых песень).

З 1988 року в творчості Василя Гігевича переважає фантастична складова. Першою фантастичною повістю Гігевича став «Корабель» (біл. Карабель), опублікований у 1988 році. Ця повість є антиутопією, в якій описується космічний корабель, який міг стати причиною Тунгуської катастрофи, який є своєрідною моделлю тоталітарного ієрархічного суспільства. У 1990 році письменник опублікував свій перший фантастичний роман «Пам'ятай про дім свій, грішник» (біл. Не забывай пра дом свой, грэшнік), у якому описується відкриття іншої раси розумних істот, яка завжди незримо була присутня на Землі. У цьому ж році Гігевич опублікував повість «Марсіанська подорож» (біл. Марсіянскае падарожжа), яка вважається найближчою в творчості письменника до класичної фантастики, в ній описується життя колонії землян на Марсі, яка керується штучним розумом. У 1992 році вийшов друком роман письменника «Кентаври» (біл. Кентаўры), який є соціальною сатирою на експерименти зі спроб створення нових форм життя. Подібна тематика й у повісті «Щубаки» (біл. Пабакі), у якій описується виведення гібриду щура і собаки. У 2006 році Гігевич опублікував повість «Щаслива планета: Пригоди Базиля Білоруса» (біл. Шчаслівая планета. Прыгоды Базыля Беларуса), де в пародійному стилі описується подорож землянина на планету Дзета, та про порядки на цій планеті, що нагадують землянину всі недоліки суспільства на рідній планеті. У 2011 році Василь Гігевич опублікував повість «Втрачене щастя» (біл. Страчанае шчасце), в якій описується життя первісних людей на сучасній території Білорусі. У 2018 році вийшла друком повість автора під назвою «Острів» (біл. Востраў), у якій письменник викладає своє бачення таємниць острова Пасхи. Окрім цього, ще в 1991 році Василь Гігевич у співавторстві з Олегом Черновим опублікував документальний твір про Чорнобильську катастрофу «Стали води гіркими» (біл. Сталі воды горкія).

Бібліографія

ред.

Збірки

ред.
  • 1975 — Спелыя яблыкі
  • 1978 — Калі ласка, скажы
  • 1980 — Жыціва
  • 1984 — Астравы на далёкіх азёрах
  • 1988 — Мелодыі забытых песень
  • 1989 — Карабель
  • 1990 — Марсіянскае падарожжа
  • 1993 — Кентаўры
  • 1997 — Марсіянскае падарожжа
  • 2012 — Крах цывілізацыі
  • 2019 — Востраў

Романи

ред.
  • 1985 — Доказ ад процілеглага
  • 1988 — Мелодыі забытых песень
  • 1990 — Не забывай пра дом свой, грэшнік
  • 1993 — Кентаўры

Повісті

ред.
  • 1978 — Чужую бяду…
  • 1979 — Дом, да якога вяртаемся
  • 1979 — Дела заводские и семейные
  • 1980 — Жыціва
  • 1980 — Райка
  • 1980 — Калі пойдзе снег
  • 1984 — Астравы на далёкіх азёрах
  • 1984 — Забытая дарога
  • 1984 — Варыянт
  • 1984 — Возвращение памяти
  • 1984 — На переломе лета
  • 1988 — Стена
  • 1988 — Карабель
  • 1988 — Сола для віяланчэлі
  • 1988 — Громаў В. Д.
  • 1990 — Марсіянскае падарожжа
  • 1990 — Пярэварацень
  • 1992 — Палтэргейст
  • 1993 — Пабакі
  • 2006 — Шчаслівая планета. Прыгоды Базыля Беларуса
  • 2011 — Страчанае шчасце
  • 2018 — Востраў

Документальні твори

ред.
  • 1991 — Сталі воды горкія
  • 2009 — Безопасность АЭС в Беларуси
  • 2009 — Обусловленность строительства АЭС в Беларуси

Посилання

ред.
  1. ↑ а б Czech National Authority Database
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Гігевич_Василь_Семенович&oldid=36164683