Гумберт Ахамер-Піфрадер

Гумберт Віктор Емануель Ахамер-Піфрадер (нім. Humbert Victor Emanuel Achamer-Pifrader; 21 листопада 1900, Тепліц25 квітня 1945, Лінц) — австрійський юрист, оберфюрер СС (1 січня 1943), командир айнзацгрупи A.

Гумберт Ахамер-Піфрадер
нім. Humbert Victor Emanuel Achamer-Pifrader
Народився 21 листопада 1900(1900-11-21)
Теплиці, Австро-Угорщина
Помер 25 квітня 1945(1945-04-25) (44 роки)
Лінц, Німеччина
Країна Flag of Germany (1935–1945).svg Німеччина
Flag of Austria.svg Австрія
Flag of the Habsburg Monarchy.svg Долитавщина
Діяльність правник, адвокат
Alma mater Інсбруцький університет
Знання мов німецька
Заклад гестапо
Членство СС
Військове звання SS-Oberführer Collar Rank.svg Оберфюрер СС
Партія Націонал-соціалістична робітнича партія Німеччини
Нагороди
Срібний німецький хрест
Хрест Воєнних заслуг I класу з мечами
Хрест Воєнних заслуг II класу з мечами
Пам'ятна військова медаль (Австрія)
Почесний хрест ветерана війни (для учасників бойових дій)
Залізний хрест 2-го класу

БіографіяРедагувати

Його мати Елізабет Піфрадер (народилася 5 листопада 1872 року) була куховаркою в Тепліці. У віці 15 років добровільно вступив на службу в імператорсько-королівський земельний стрілецький полк «Трієр» № 1, у складі якого воював на Італійському фронті. У 1926 році він був прийнятий Отто Штайнгойзлем в поліцейське управління Зальцбурга і після дворічного військового і професійного навчання був прийнятий в офіцерський склад. У 1929 році одружився з Марією Гаузер, у шлюбі з якою народилися 3 дітей. У 1930 році почав вивчати юриспруденцію і політичні науки в університеті Інсбрука і 7 липня 1934 року став доктором права.

10 листопада 1931 року вступив у австрійську НСДАП (квиток № 614 104). 10 листопада 1932 року на підставі рішення суду у справах опіки в Леобені прийняв подвійне прізвище Ахамер-Піфрадер. У червні 1935 року через заборону нацистської партії в Австрії втік до нацистської Німеччини, де був прийнятий на службу в баварську політичну поліцію. На початку вересня 1935 року зарахований в СС (посвідчення № 275 750). У квітні 1936 року переведений у відділення гестапо в Берліні, де служив в секторі по «австрійським справах».

У 1940 році був призначений начальником Гестапо в Лінці. У тому ж році став начальником гестапо в Дармштадті. З липня 1942 року був інспектором поліції безпеки і СД у Вісбадені.

З 10 вересня 1942 року по 4 вересня 1943 року був командиром айнзацгрупи A, яка діяла в тиловому районі групи армій «Північ» і здійснювала масові вбивства євреїв. Крім того, він був командиром поліції безпеки і СД в Остланді зі штаб-квартирою в Ризі.

У вересні 1943 року повернувся до Головного управління імперської безпеки і в 1944 році став інспектором поліції безпеки і СД в Берліні.

Ахамер-Піфрадер був залучений в події після замаху на Гітлера 20 липня: він разом з двома офіцерами і двома зв'язковими прибув в Бендлер-блок, де був заарештований Клаусом фон Штауффенбергом. Після провалу повстання брав участь в арештах і розслідуваннях, проведених поліцією безпеки і СД. 25 квітня 1945 року під час інспекційної поїздки загинув через бомбардування.

НагородиРедагувати

ЛітератураРедагувати

  • Залесский К. СС. Охранные отряды НСДАП. — М.: Эксмо, 2004. — С. 35. — 658 с. — ISBN 5-699-06944-5.
  • Залесский К. РСХА. — М.: Эксмо, 2004. — С. 154—157. — 384 с. — ISBN 5-699-06223-8.
  • Matthias Gafke. Heydrichs Ostmärker. Das österreichische Führungspersonal der Sicherheitspolizei und des SD 1939-1945. — Darmstadt: Wissenschaftliche Buchgesellschaft, 2015. — ISBN 978-3-534-26465-0.
  • Wolfgang Graf. Österreichische SS-Generäle. Himmlers verlässliche Vasallen. — Klugenfurt/Wien: Hermagoras-Verlag, 2012. — ISBN 978-3-7086-0578-4.
  • Helmut Krausnick, Hans-Heinrich Wilhelm. Die Truppe des Weltanschauungskrieges. — Stuttgart: DVA, 1981. — ISBN 3-421-01987-8.
  • Ernst Klee. Das Personenlexikon zum Dritten Reich. Wer war was vor und nach 1945. — 2. Auflage. — Frankfurt am Main: Fischer Taschenbuch Verlag, 2007. — ISBN 978-3-596-16048-8.

ПриміткиРедагувати