Гуманітарна екологія
Гуманітарна екологія — напрямок в екології, що вивчає нематеріальні (символічні, етичні, релігійні, культурні, естетичні та ін.) цінності природи за допомогою методів гуманітарних наук — етики, естетики, антропології, сакральної екології, права, культурології, теології, історії, етнографії, соціології, психології, археології, політології, лінгвістики, фольклористики тощо[1][2][3] [4] [5][6]
Гуманітарна екологія відкриває релігійний, філософський, естетичний, загальнокультурний, образний і емоційний вимір дикої природи і являє собою синтез екології з гуманітарними знаннями[1][2][3][4][5][6]. Гуманітарна екологія досліджує також символічні, психологічні, релігійні, етичні, ментальні та інші причини деструктивного ставлення людей до природи і шукає шляхи зміни цього.
Одним з напрямків гуманітарної екології, що швидко розвиваються, є сакральна екологія, науковий напрямок, що вивчає взаємини людини з середовищем проживання з позиції релігійної свідомості[7].
Статті з гуманітарної екології публікуються в Гуманітарному екологічному журналі (Україна) і в «Environmental values» (Велика Британія).
Ресурси Інтернету ред.
- Тагарова Е. Гуманитарная экология [6][недоступне посилання з липня 2019]
- Гуманітарна екологія [7]
- Журнал Environmental_Values Environmental Values[en]
- Гуманітарна екологія [8] [Архівовано 7 січня 2010 у Wayback Machine.]
Примітки ред.
- ↑ а б Вагнер И. В. Гуманитарная экология — преодолеть отчуждение о природы и развивать ценности экологической этики [1] [Архівовано 29 липня 2013 у Wayback Machine.]
- ↑ а б Гуманітарна біологія і екологія [2][недоступне посилання з липня 2019]
- ↑ а б Доронин Д. Ю. Гуманитарная экология и инвайронментальная этно-экология [3] [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.]
- ↑ а б Борейко В. Е. Популярный словарь по экологической этике и гуманитарной экологии. — К.: КЭКЦ, 2003. — 75 с.
- ↑ а б Гуманітарна екологія [4] [Архівовано 19 червня 2013 у Wayback Machine.]
- ↑ а б Гуманітарна екологія і світ людини [5]
- ↑ Огудин В. Л. Сакральная экология. — К.: КЭКЦ, 2003. — 152 с.