Відкрити головне меню

Юрій Володимирович Гудименко (нар. 14 грудня 1987 року, м. Запоріжжя, Українська РСР) — український блогер, телеведучий, публіцист, політичний діяч. Згідно рейтингу телеканалу ICTV, входить до ТОП-10 українських блогерів (у 2018 році посів 8-ме місце у рейтингу[1].

Гудименко Юрій Володимирович
Гудименко Юрій.jpg
Народився 14 грудня 1987(1987-12-14) (31 рік)
Запоріжжя
Громадянство Україна Україна
Діяльність блогер, громадський діяч, телеведучий, політик
Alma mater Запорізький національний університет

Зміст

БіографіяРедагувати

Народився 1987 року у Запоріжжі. Середню освіту здобув у школі № 30, вступив до Запорізької державної інженерної академії. Був відрахований у 2005 році, того ж року вступив на історичний факультет Запорізького національного університету, де отримав повну вищу освіту і диплом історика-педагога. Одночасно із навчанням працював механіком нічної зміни.

З 2008 року почав активно займатися політикою та активізмом, проводити вуличні акції націоналістичного спрямування. Був неодноразово затриманий та притягнений до адміністративної відповідальності, зокрема під час маршів до дня народження Шухевича та маршу УПА в Запоріжжі у жовтні 2009 року, що був заборонений судом, але незважаючи на це був проведений і завершився сутичками із прихильниками Партії регіонів[2] та стріляниною[3]. Гудименка, як організатора маршу, затримали разом із вісьмома учасниками подій і присудили штраф.

У 2010 році був затриманий за облиття фарбою пам'ятника Дзержинському у день встановлення у Запоріжжі пам'ятника Сталіну. Свої дії пояснив політичним протестом. З цього приводу було відкрито карну справу, яку невдовзі було призупинено. У тому ж році 31 грудня було підірвано вибухівкою пам'ятник Сталіну у Запоріжжі. За декілька годин після цієї події Гудименка затримали у його квартирі[4] і звільнили після 18-годинного допиту[5].

10 січня 2011 року Юрія було затримано просто на вулиці і доставлено в ізолятор тимчасового тримання, а потім у СІЗО[6]. Загалом перебував в ув'язенні два місяці, після чого був засуджений до двох років позбавлення волі умовно за ч.2 ст. 296 КК України — «Хуліганство»[7]. Офіційна причина засудження — облиття фарбою пам'ятника Дзержинському у 2010 році.

Після Революції Гідності за поданням Генерального прокурора України Жовтневий районний суд відмінив вирок Гудименку та іншим політв'язням у аналогічних справах[8].

Під час перебування у СІЗО почав писати нариси, після звільнення опублікував їх у власному блозі й почав працювати кореспондентом у місцевій газеті «Субота плюс». Через рік став керівником відділу новин на регіональному телеканалі «ТВ-Голд», ще за рік — головним редактором газети «Мрія» і директором підприємства «Мрія-Нова», а після злиття підприємства з медіахолдингом «Глобал Медіа Холдинг» — першим заступником генерального директору холдингу.

2016 року звільнився з холдингу та разом із партнером по бізнесу став співзасновником новинарного сайту «Форпост»[9]. Через рік переїхав до Києва, де співпрацював із сайтами «ТСН», «Фокус», «Петро і Мазепа» та іншими, а також на волонтерських засадах вів щотижневу історичну передачу на військовому радіо «Армія.FM».

2018 року почав співпрацювати із «5 каналом», де вів блогерську телепередачу «Блогпост» і шоу «Блогпост: Hate Night Show». Станом на січень 2019 року сторінка Гудименка у Facebook мала близько 35 тис. підписників[джерело?]. У рейтингах телеканалу ICTV серед найпопулярніших блогерів України Гудименко посів 12 місце у 2017 році і 8 місце у 2018 році. Найпопулярнішим текстом Гудименка залишалася розповідь про ісландські «Тріскові війни» між Ісландієї та Великою Британією[джерело?], що лише на одному з сайтів набрала півмільйона переглядів і 20 тисяч поширень[10].

Політична діяльністьРедагувати

Починав політичну діяльність у націоналістичному русі, був одним із лідерів нечисельної націоналістичної організації. 2010 року став членом ВО "Свобода" і заступником керівника Запорізької обласної організації з молодіжних питань, балотувався по списках партії до Запорізької міськради[11]. Наступного року вийшов із партії і полишив посаду. У період із 2016 по 2017 року очолював агітаційний відділ Запорізької обласної організації партії «Солідарність — Блок Петра Порошенка», був помічником народного депутата Ігоря Артюшенка, колишнього лідера запорізького Євромайдану.

Під час роботи журналістом був автором декількох політичних розслідувань та учасником чисельних скандалів. Зокрема, за його ідеєю у Запоріжжі за кошти газети «Субота плюс» з'явився антисталінський білборд із зображенням Гітлера із підписом «Чим я гірший за Сталіна? Поставте і мені пам'ятник!»[12]. У той же день білборд було знищено комунальниками. Гудименка також пов'язують із встановленням у Запоріжжі низки білбордів, які звинувачували у поганій екологічній ситуації в місті олігарха Ріната Ахметова у 2017 році[13].

У 2012 році Гудименка не було допущено до Президента України Віктора Януковича під час його візиту до Запоріжжя: вночі за декілька годин до початку візиту працівники міліції силоміць вдерлися до житла журналіста і вручили йому повістку до райвідділку якраз на ту годину, коли мав починатися візит[14]. Головний редактор газети «Субота плюс» Богдан Василенко заявив, що отримав дзвінок від губернатора із вимогою не допускати до Януковича судимого журналіста, але відмовив. Прес-секретарка Віктора Януковича Дарка Чепак відкинула наявність такого мотиву у правоохоронців[15].

Був учасником Євромайдану у Запоріжжі, під час розгону 26 січня 2014 року був побитий невідомими[16]. Після початку війни став ініціатором створення сайту «Операція Метелик», однієї з перших баз даних на сепаратистів (пізніше сайт увійшов до проекту «Миротворець», наразі працює[17] як одне із дзеркал сайту)[18].

У співпраці із «Миротворцем» досліджував дампи (архіви) зламаних проукраїнськими хакерами електронних скриньок проросійських терористів, вирахував та назвав імена трьох шпигунів «ДНР», які працювали на різних посадах у Запоріжжі і передавали важливі дані терористам[19][20]. Нагороджений неофіційною відзнакою «Миротворця».

У 2015 році після публікації Гудименка про колишнього «беркутівця», який у Запоріжжі встав на захист сепаратиста із «георгієвською стрічкою»[21], фракцією «Народний фронт» було подано, а Верховною Радою прийнято закон про заборону «георгієвських стрічок»[22]. Самого фігуранта скандалу звільнили із лав поліції[23].

Навесні 2018 року разом із декількома іншими блогерами започаткував процес створення політичної партії «Демократична Сокира», займався напрямком публічних акцій партії, зокрема, був організатором мітингів за право володіти землею, на підтримку податку на виведений капітал та маршу за право на самозахист («Марш 11 %») у Києві. Був організатором декількох антиросійських та антикомуністичних заходів партії, зокрема акції «Безсмертний орк» 9 травня 2018 року у Києві і пародійних «поминальних» акцій під будівлею посольства РФ після смертей співака Кобзона та терориста Захарченка[24][25][26].

Цікаві фактиРедагувати

  • У січні 2018 року в Запоріжжі трагічно загинула дитина двох однокурсників Гудименка. Під час похорону священник УПЦ (МП) відмовився відспівувати дитину, посилаючись на те, що вона була хрещена в неканонічному Київському патріархаті[29]. Блогер написав пост про цю подію і запропонував всім, кого вона обурила, принести ляльок до церков Московського патріархату. Флешмоб «Принеси ляльку» набрав великого розголосу, ляльки з'являлися під стінами будівель УПЦ (МП) всією Україною, від Криму до Києва і від Закарпаття до Слов'янська[30]. Також відбулося кілька сутичок прихильників РПЦ із активістами: зокрема у Запоріжжі представники організації «Радомір» побили учасників АТО, які принесли ляльки до однієї з церков[31], а в Києві сталася сутичка під Києво-Печерською Лаврою за участі представників організації С14 та священників Московського патріархату[32][33].
  • у 2018 році під час розгортання релігійного конфлікту між РПЦ та українською церквою заявив про створення «Палаючої церкви Матріархального Патріархату» (скорочено — ПЦ МП, як пародія на УПЦ МП), яка мала б служити богові Р'глору, вогняному богу з книг та серіалу «Гра престолів», а себе проголосив «Великим понтифіком»[34]. Документи для офіційної реєстрації церкви як релігійної громади було подано до декількох інстанцій і вони розглядалися. Разом із «прихожанами» був учасником декількох акцій на підтримку фігурантів «Справи архітекторів», яких було затримано за спробу підпалу незаконно збудованої церкви Московського патріархату.
  • Був одним з ініціаторів флешмобу «Безсмертний вовк» у Запоріжжі на протидію флешмобу «Безсмертний полк», яку Гудименко характеризував як проросійську провокацію. Декілька десятків людей заблокували учасників акції під запорізькою мерією, тримаючи у руках портрети героїв серіалу «Гра престолів» у формі радянської армії[35][36]. Акція стала приводом до чисельних критичних публікацій у російській пресі та звинувачень у русофобії[37][38].
  • Гудименко був ініціатором оновлення дизайну військових плакатів. За його ідеєю на сайті «Петро і Мазепа» було проведено конкурс під егідою Міністерства оборони та Міністерства інформаційної політики. Взимку 2018 року на вулицях з'явилися білборди та сітілайти з плакатами дизайну переможців конкурсу[39].

Особисте життяРедагувати

Одружений, виховує сина дружини від першого шлюбу[джерело?].

ПриміткиРедагувати

  1. Топ 100 блогерів України 2018. Рейтинг ФАКТІВ ICTV. bloggers.fakty.ictv.ua. Процитовано 3 лютого 2019. 
  2. В Запорожье марш УПА закончился дракой с "регионалами" и коммунистами и стрельбой. censor.net.ua. Процитовано 3 лютого 2019. (рос.)
  3. Марш УПА у Запоріжжі завершився бійкою та стріляниною. tsn.ua. Процитовано 3 лютого 2019. 
  4. У Запоріжжі за руйнування Сталіна заарештовано двохсвободівців. tsn.ua. Процитовано 3 лютого 2019. 
  5. У Запоріжжі підірвали пам'ятник Сталіну. 24tv.ua. Процитовано 3 лютого 2019. 
  6. В Запорожье "свободовца" держат в СИЗО из-за Дзержинского. pravda.com.ua. Процитовано 3 лютого 2019. (рос.)
  7. Свободовца Юрия Гудыменко осудили на 2 года за обливание краской памятника Дзержинскому. 061.ua. Процитовано 3 лютого 2019. (рос.)
  8. Запоріжжя: суд ухвалив рішення про сплату компенсації активісту Гудименку. radiosvoboda.org. Процитовано 4 лютого 2019. 
  9. Сайт «Форпост». forpost.media. Процитовано 4 лютого 2019. (рос.)
  10. Тресковые войны. site.ua. Процитовано 4 лютого 2019. (рос.)
  11. Голови трьох облрад закликали Януковича припинити відродження сталінізму. tyzhden.ua. Процитовано 4 лютого 2019. 
  12. Услід за Сталіним у Запоріжжі з’явився і Гітлер. tyzhden.ua. Процитовано 4 лютого 2019. 
  13. Запоріжці продовжують "тролити" Ахметова екологічними бордами. zp.depo.ua. Процитовано 4 лютого 2019. 
  14. Журналіста не пустили до Януковича за судимість. pravda.com.ua. Процитовано 4 лютого 2019. 
  15. Чепак запевняє, що охорона Януковича не давала вказівок не пускати запорізького журналіста. imi.org.ua. Процитовано 4 лютого 2019. 
  16. Під час розгону запорізького Майдану постраждали мінімум троє журналістів. unian.ua. Процитовано 4 лютого 2019. 
  17. Сайт «Миротворець». metelyk.org. Процитовано 4 лютого 2019. (рос.)
  18. В Украине создали «базу данных сепаратистов». 0642.ua. Процитовано 4 лютого 2019. (рос.)
  19. Шпион «ДНР» в офисе братьев Кальцевых: расследование Forpost. forpost.media. Процитовано 4 лютого 2019. (рос.)
  20. Шпионы «ДНР» в Запорожье. Часть 2: «Горизонталь». forpost.media. Процитовано 4 лютого 2019. (рос.)
  21. Милиционер из Запорожья оскандалился фото с георгиевской лентой. podrobnosti.ua. Процитовано 4 лютого 2019. (рос.)
  22. За виготовлення та пропаганду георгіївської стрічки штрафуватимуть з 15 червня. unian.ua. Процитовано 4 лютого 2019. 
  23. Запорожский милиционер Рясный, отметившийся двумя скандалами с "георгиевской ленточкой", с позором уволен из рядов МВД. censor.net.ua. Процитовано 4 лютого 2019. (рос.)
  24. Что это было: общаемся с организатором акции "Бессмертный орк". 44.ua. Процитовано 4 лютого 2019. (рос.)
  25. Пірамідки та порвані баяни: під посольством РФ присвятили акцію Кобзону, який помер напередодні. tsn.ua. Процитовано 4 лютого 2019. 
  26. Как «Демократическая секира» трансформирует политику: чем занимается первая «тролль-партия» Украины. tjournal.ru. Процитовано 4 лютого 2019. (рос.)
  27. Дзвін пам’яті вперше прозвучав над Києвом. vechirniykiev.com.ua. Процитовано 5 лютого 2019. 
  28. Дзвін ударив вперше. В Києві відкрили Залу пам’яті загиблих воїнів ЗСУ. novynarnia.com. Процитовано 5 лютого 2019. 
  29. Запорожці пікетують церкви УПЦ МП ляльками через відмову відспівувати дитину. nv.ua. Процитовано 5 лютого 2019. 
  30. В Україні приносять ляльки на акцію проти УПЦ МП. gazeta.ua. Процитовано 5 лютого 2019. 
  31. Возле запорожского храма побили АТОшника, который принес игрушку. 061.ua. Процитовано 5 лютого 2019. (рос.)
  32. У Києві представники організації «С14» блокували в’їзд до Києво-Печерської лаври. radiosvoboda.org. Процитовано 5 лютого 2019. 
  33. У Запоріжжі Нацгвардія посилила охорону церков. espreso.tv. Процитовано 5 лютого 2019. 
  34. В Україні збираються зареєструвати «Палаючу Церкву Матріархального Патріархату». religions.unian.ua. Процитовано 5 лютого 2019. 
  35. В Запорожье сорвали акцию пророссийского "Полка Победы": появились фото и видео. segodnya.ua. Процитовано 5 лютого 2019. (рос.)
  36. Бессмертный полк в Запорожье представили героями сериала. korrespondent.net. Процитовано 5 лютого 2019. (рос.)
  37. Запорожский нацист похвалился организацией провокации с целью опорочить “Бессмертный полк”. politnavigator.net. Процитовано 5 лютого 2019. (рос.)
  38. Люди Порошенко готовят провокации на День Победы в Киеве. ukraina.ru. Процитовано 5 лютого 2019. (рос.)
  39. Підсумки конкурсу «Допоможи війську плакатом». petrimazepa.com. Процитовано 5 лютого 2019.