Гуго Карл Август Меурер (нім. Hugo Karl August Meurer; 28 травня 18694 січня 1960) — німецький військово-морський діяч, віцеадмірал запасу рейхсмаріне (січень 1920).

Гуго Мойрер
нім. Hugo Karl August Meurer
Контрадмірал Мойрер веде переговори з британськими адміралами (1918).
Народився28 травня 1869(1869-05-28)[1]
Pörtschach am Wörther Seed, Клагенфурт-Ланд, Каринтія, Австрія
Помер4 січня 1960(1960-01-04)[1] (90 років)
Кіль, ФРН
Країна Німеччина
Діяльністьофіцер
Знання мовнімецька
УчасникПерша світова війна
Військове званнявіце-адмірал[d]
Нагороди
Столітня медаль
Столітня медаль
Орден Подвійного дракона
Орден Подвійного дракона
Командор ордена Святих Маврикія й Лазаря
Командор ордена Святих Маврикія й Лазаря
Хрест «За вислугу років» (Пруссія)
Хрест «За вислугу років» (Пруссія)
Рятувальна медаль
Рятувальна медаль
Залізний хрест 1-го класу
Залізний хрест 1-го класу
Залізний хрест 2-го класу
Залізний хрест 2-го класу
Орден Червоного орла 2-го ступеня
Орден «За військові заслуги» 3-го класу (Баварія)
Орден «За військові заслуги» 3-го класу (Баварія)
Командорський хрест 2-го класу ордена Альберта (Саксонія)
Командорський хрест 2-го класу ордена Альберта (Саксонія)
Орден Хреста Свободи 1-го класу з мечами
Орден Хреста Свободи 1-го класу з мечами
Почесний хрест ветерана війни (для учасників бойових дій)
Почесний хрест ветерана війни (для учасників бойових дій)

Біографія

ред.

Вступив на флот курсантом у квітні 1886 року. Під час Першої світової війни Мойрер командував лінкором SMS Deutschland, брав участь Ютландській битві. З 1916 року командував лінкором SMS König. З лютого 1918 року Мойрер командував спеціальними військово-морськими силами в Балтійському морі, з якими брав участь у втручанні Німеччини в громадянську війну у Фінляндії. У липні 1918 року він став першим тимчасовим, а в серпні постійним командиром 4-ї ескадри лінкорів, замінивши Вільгельма Сушона. Цей обов’язок він виконував до кінця війни. Ближче до кінця війни, будучи посланником командувача флотом Франца фон Гіппера, він обговорив умови здачі німецького флоту британським військово-морським силам.

Після закінчення війни Мойрер служив командувачем Балтійським морським районом. В січні 1920 року звільнений у відставку.

Нагороди

ред.

Література

ред.
  • Marinekabinett (Hrsg.): Rangliste des Kaiserlich Deutschen Marine für das Jahr 1914. E.S. Mittler & Sohn, Berlin 1914, S. 176.
  • Marinekabinett (Hrsg.): Rangliste der Kaiserlich Deutschen Marine für das Jahr 1918. E.S. Mittler & Sohn, Berlin 1918, S. 7.

Посилання

ред.

Примітки

ред.
  1. а б в The Dreadnought Project