Відкрити головне меню

Губар Олег Йосипович

український прозаїк, журналіст, поет, автор книг з історії Одеси

Олег Йосипович Губар (нар.. 16 листопада 1953, Одеса) — український прозаїк, журналіст, поет, автор книг з історії Одеси. Почесний громадянин Одеси. [1]

Губар Олег Йосипович
Народився 16 листопада 1953(1953-11-16) (65 років)
Одеса, СРСР
Громадянство
(підданство)
Flag of the Soviet Union.svg СРСР
Flag of Ukraine.svg Україна
Діяльність журналіст, поет, краєзнавець
Alma mater Одеський національний університет імені І. І. Мечникова

ЖиттєписРедагувати

Походження та навчанняРедагувати

Батьки — вчитель математики Йосип Львович Губар (1922—?) і Дуся Марківна Шварц (1922—?). Закінчив музичну школу за класом скрипки. Навчався в середній школі № 92, колишньої одеської гімназії Ігліцького.

Служив у радянській армії, був студентом Одеського інституту інженерів морського флоту, потім Одеського державного університету (закінчив геолого-географічний факультет), археологом, геологом, робітникам-землекопом, вантажником, слюсарем, науковим працівником та журналістом.

Трудова діяльністьРедагувати

Працював у газетах «Вечірня Одеса», «Одеський вісник», «Вісник регіону», в журналі «Одеса». З 2000 року входить до редколегії і випускає одеський літературно-художній, історико-краєзнавчий альманах «Дерибасівська — Рішельєвська».

Член бюро історико-краєзнавчої секції «Одесика» Одеського Будинку вчених; президії Одеського відділення Українського товариства охорони пам'яток історії та культури; історико-топонімічної і паркової комісій Одеського міськвиконкому. Почесний член Всесвітнього клубу одеситів. Почесний член Європейського інтерклубу «Будинок Де Рібаса».

Автор багатьох книг, публікацій в журналах України, Росії, Німеччини та Ізраїлю.

Громадянська позиціяРедагувати

Олег має проросійські погляди. [2][3] Зокрема 2018 року заявив:

Одеса переживає найважчий період у своїй історії. Український керівний режим брехливий і тримається тільки на війні. Не припиняються спроби переписати історію міста.[4]

РодинаРедагувати

Був чотири рази одружений. Донька Маша, сини Федір, Фелікс та Леонід.

Премії, нагородиРедагувати

  • «За любов до Одеси», премія Національної спілки журналістів України, 1999;
  • «За кращий літературний твір, виданий в Одесі», 2000 (за книгу «Людина з вулиці Тираспольської»);
  • Лауреат премії «Твої імена, Одеса», 2001; «Мережевий Дюк», 2001 (у номінації «Мала проза»);
  • «За кращу журналістську роботу», 2002 (за альманах «Дерибасівська-Рішельєвська», спільно з Ф. Д. Кохрихтом та Є. М. Голубовським);
  • «Золоте перо Одеси» (журналістика), 2004;
  • «Одесит року — 2004» в номінації «Інтелект Одеси»;
  • Дипломи Міжнародної книжкової ярмарки «Зелена Хвиля» за мистецькі та краєзнавчі книги;
  • Почесна грамота Одеського міського голови за організацію повернення праху подружжя Воронцових у Спасо-Преображенський собор, 2005.
  • «Людина справи», 2007.
  • Почесний громадянин міста Одеси (2014)

Книги та брошуриРедагувати

  • «Пушкин. Театр. Одесса», 1993
  • "Сто вопросов «за Одессу», 1994
  • «Секция „Одессика“ за 30 лет», 1994
  • «Академик Александр Штеренгерц», 1995 (разом з Є. О. Поклітаром)
  • «Оружие самозащиты», 1995
  • «Народная икона Центральной, Левобережной и Южной Украины XVIII—XX столетий», 1997
  • «Всматриваясь в лица. К 155-летию фотографии в Одессе», 1998
  • «Воронцов и Воронцова», 1999
  • «Человек с улицы Тираспольской», 2000 (проза)
  • «Second hand», 2001 (проза)
  • «Мелкое хулиганство», 2002 (проза)
  • «Энциклопедия друзей», 2003
  • «Odessa Memories», Washington University Press, 2003 (альбом-монографія, разом з Патрісією Херліхі, Бел Кауфман, Олександром Розенбоймом, Ніком Ільїним)
  • «Одесса в новых памятниках, мемориальных досках и зданиях» (під патронатом Всесвітнього клубу одеситів), 2004
  • «Оккупация: Одесса, 1941—1944», 2004 (илюстрований альбом, разом з М. Б. Пойзнером та А. Л. Грабовським)
  • «Моё собачье дело. Иронические очерки о старой Одессе», 2004
  • «Одесса: Пале-Рояль. Иллюстрированный альбом», 2005
  • «„Весы и меры“ старой Одессы», 2005
  • «Телемак», 2005 (проза)
  • «101 вопрос об Одессе», 2006
  • «Старые дома и другие памятные места Одессы», 2006
  • Брав участь у перевиданні книг Доротеї Атлас (1992) і А. М. де Рібаса (2005)
  • Підготував до друку і видав книгу покійного друга, історика містобудування Одеси В. А. Чарнецького: «Древних стен негласное звучанье», 2001
  • Підготував до друку і видав збірку віршів і графіки покійного друга, художника Юрія Коваленка: «Последний альбом», 2004
  • Первые кладбища Одессы. — ТЭС, 2012 г. — ISBN 978-966-2389-55-5.
  • Second hand. — ТЭС, 2012 г.
  • Очерки ранней истории евреев Одессы. / предисл. М. М. Рашковецкий. — Одесса: ВМВ, 2013. — 415 с., ил.
  • «Second ear». — 2014.

ПосиланняРедагувати

ПриміткиРедагувати