Гуачичіли
Гуачичіли (ісп. Guachichil) — корінний індіанський народ Мексики. До приходу європейців вони займали найширшу територію з усіх індіанців Центральної Мексики. Гуачічіли кочували великий регіоном Сакатекас, а також частково по території сучасних мексиканських штатів Сан-Луїс-Потосі, Гуанахуато, Халіско, Мічоакан, Коауїла.
| Гуачичіли | |
|---|---|
 Карта територій націй чичимека. Гуачічіли позначені фіолетовим кольором | |
| Кількість | Невідомо |
| Ареал | Центральна Мексика (штати Сакатекас, Гуанахуато, Сан-Луїс-Потосі |
| Близькі до: | Інші чичимеки |
| Мова | Гуачичіл, іспанська |
| Релігія | католицизм |
Етимологія назви ред.
Відомо, що гуачічіли фарбували свої голови у червоний колір. Назва гуачичіл походить від nahuatl kua-itl (голова) та chichil-tic (червоний), що означає «голови, пофарбовані в червоний колір».
Мова ред.
Мова гуачичіл вимерла, про неї відомо дуже мало. Можливо ця мова належала до юто-ацтецької мовної сім'ї та була тісно пов'язана з мовою уїчоль[en][1].
Історія ред.
Гуачичіли були дуже войовничим народом. Деякі історики вважають, що саме вони сприяли початку боротьби корінних індіанців Мексики проти іспанців[2][3].
Відомо, що воїни гуачичіли билися дуже запекло, навіть якщо були смертельно поранені. Ця риса була однією з основних причин поразки іспанців у Чичимецькій війні. Лук і стріли Чичімеки були майстерно виготовлені, що дозволяє проникнути в іспанську броню.
Гуачичіли були кочовими племенами. Це робило їх дуже рухливими. Крім того, вони добре розумілися на земляних сховках та травах. Гуачичіли високо цінували шкіру тварин та європейські скальпи. Особливе значення для них мали люди з рудувато-червоним волоссям, адже цей колір є кольором племені. Руді жінки і діти були великим стимулом для досягнення миру в регіоні.
Як стверджують іспанські розповіді про війни з чичимеками, гуачичіли в бою будуть покладатися на хитрість та обман, а не на грубу силу. Бойова тактика гуачичілів досить особлива. Перед тим, як піти в бій, вони фарбують своє обличчя червоним кольором. У бою, під час наступу вони кричать дуже голосно, вдаючи себе звірами та лякаючи таким чином іспанців та інших ворогів, а також їхню бойову худобу. Іспанці називали гуачичілів «El Camino Del Infierno», або «Шлях пекла».
Див. також ред.
Примітки ред.
- ↑ Miller, Wick. (1983). Uto-Aztecan languages. In W. C. Sturtevant (Ed.), Handbook of North American Indians (Vol. 10, pp. 113–124). Washington, D.C.: Smithsonian Institution.
- ↑ History of Mexico - The State of Guanajuato. www.houstonculture.org. Архів оригіналу за 15 листопада 2016. Процитовано 8 березня 2021.
- ↑ LatinoLA | Comunidad :: Indigenous Origins. LatinoLA. Архів оригіналу за 4 січня 2019. Процитовано 8 березня 2021.
Література ред.
- Hernandez, Manuel G. «Cartas de Indias: Publicalas Por Primera Vez» Ministerio De Formento 1877. 326—340. Madrid. Print.
- Powell, Philip Wayne. «Soldiers, Indians & silver; the northward advance of New Spain, 1550—1600.» Berkeley: University of California Press, 1952. Print
- Santa Maria, Guillermo de. «Guerra de los Chichimecas: Mexico 1575 — Zirosto 1580» Paleography by Carrillo Cazares, Alberto. 2nd Ed. University of Guadalajara, Michoacan College, University of Norte, University Los Lagos, 220. San Luis College 2003. Print.