Громада (збірник)


«Громада» — український громадсько-політичний і науково-літературний збірник, що видавався у Женеві Михайлом Драгомановим у період 18781879 та 1882 р.р. (5 випусків). У 1880 році збірник було реорганізовано у журнал, якого вийшло 2 номери.

Мета
Hromada (Geneva) vol 5 no 1.jpg
Тематика політика, наука
Головний редактор Ксенофонт Климкович
Видавець Михайло Драгоманов
Рік заснування 1878
Дата закриття видання 1879

«Громада» стала першим в історії української преси вільним, безцензурним виданням. Участь у виданні та розповсюдженні збірника брали Антін Ляхоцький (Кузьма), Сергій Подолинський, Остап Терлецький, Федір Вовк, Микола Зібер, Микола Ковалевський, Олександр Черепахін, Михайло Павлик та Іван Франко.


Зміст

ІсторіяРедагувати

Ідея створення вільного закордонного видання, що представляв би український рух, виникає в середовищі Київської громади в середині 1870-х р.р. Безпосередніми поштовхами послужили звільнення М. Драгоманова з Київського університету наприкінці 1875 р. та його еміграція з Російської імперії, а також Емський указ 1876 р. Видання збірника спершу планувалося здійснювати у Відні, однак згодом М. Драгоманов переїхав до Женеви, де заснував Українську вільну друкарню. Видання «Громади» вдалося налагодити тільки 1878 р. Всього вийшло п'ять збірок неперіодичного видання.

Перший випускРедагувати

Перший випуск «Громади» містив у собі програму, що мала назву «Переднє слово до „Громади“». У ній видавець висловлював намір розповідати про життя українців по обидва боки австро-російського кордону, а також про всі слов'янські народи. «Громада» призначалася й для того, щоб передавати українському населенню нові здобутки всесвітньої науки та громадської праці. Тут же подано докладну характеристику українського народу від найдавніших часів з його політично-соціальними та національно-культурними ідеалами і змаганнями за їх здійснення.

Другий випускРедагувати

Другий випуск являв собою великий том, дві третини якого складали кореспонденції з України за такими розділами: «Здирство», «Начальство», «Темнота». Після них подано працю М. Драгоманова «Народні школи на Україні», в якій обґрунтовувалося історичне право кожного народу на вільний національний розвиток. Уміщено також розвідку М. Драгоманова «Україна і центри», що простежувала історію політичного та національного поневолення українців.

Третій випускРедагувати

Третій випуск збірника включав повість Панаса Мирного «Лихі люди».

Четвертий випускРедагувати

Одним із найцікавіших був четвертий випуск «Громади». Він містив чимало матеріалів, присвячених Україні (розвідку «Біржові мошенства», «Вільний земський рух на Чернігівщині», «Геройська самооборона соціалістів у Києві» та ін.), а також бібліографічні замітки про російські й польські книги з української проблематики. Кілька полемічних заміток видавця стали своєрідною реакцією М. Драгоманова на відгуки галицьких і російських газет та журналів про перші випуски «Громади». Але центральне місце в цій збірці належало, безперечно, розвідці М. Драгоманова «Шевченко, українофіли й соціалізм», в якій автор, виступаючи проти канонізації Кобзаря, припустився несправедливих оцінок стосовно поета, що згодом і сам визнавав.

П'ятий випускРедагувати

Останній, п'ятий, випуск збірника (1882 р.) майже весь складався з матеріалів, написаних чи організованих та прокоментованих самим М. Драгомановим. Тут було вміщено огляди соціалістичного руху в Польщі та інших європейських країнах, а також численні «Звістки з України». Після цього видавався часопис «Громада» за редакцією М. Драгоманова, С. Подолинського та М. Павлика. Вийшло лише два його номери.

ЗначенняРедагувати

Збірник «Громада» став першим в історії української преси безцензурним виданням, яке відігравало роль представника українського національного руху в Європі. Так, відомі сербські, польські, італійські, іспанські, англійські та французькі відгуки про цей збірник. Видання «Громади» нелегально транспортувалися в Російську імперію, були відомі серед української інтелігенції Наддніпрянщини. Найбільшу популярність збірники і часопис «Громада» здобули на західноукраїнських землях, зокрема на теренах Королівства Галичини та Володимирії.

Джерела та літератураРедагувати

ПосиланняРедагувати