Відкрити головне меню

Грицаї́вка — село в Україні, в Білокуракинській селищній територіальній громаді Білокуракинського району Луганської області.

село Грицаївка
Країна Україна Україна
Область Луганська область
Район/міськрада Білокуракинський
Рада/громада Білокуракинська селищна громада
Код КОАТУУ 4420982302
Облікова картка Грицаївка 
Основні дані
Засноване 1600 р.
Населення 138[1]
Площа 1,234 км²
Густота населення 111,83 осіб/км²
Поштовий індекс 92241
Телефонний код +380 6462
Географічні дані
Географічні координати 49°26′25″ пн. ш. 38°36′31″ сх. д. / 49.44028° пн. ш. 38.60861° сх. д. / 49.44028; 38.60861Координати: 49°26′25″ пн. ш. 38°36′31″ сх. д. / 49.44028° пн. ш. 38.60861° сх. д. / 49.44028; 38.60861
Середня висота
над рівнем моря
146 м
Водойми р. Козинка
Відстань до
районного центру
14 км
Найближча залізнична станція Білокуракине
Місцева влада
Адреса ради 92241,
Луганська область,
Білокуракинський район,
с. Бунчуківка,
Телефон: 96556
Карта
Грицаївка. Карта розташування: Україна
Грицаївка
Грицаївка
Грицаївка. Карта розташування: Луганська область
Грицаївка
Грицаївка
Мапа

Площа села 132 га.[2]

ІсторіяРедагувати

Село засноване козаками-переселенцями на початку XVII століття. Заселення цих земель наприкінці XVII — початку XVIII століть відбувалося за участі Острозького та Ізюмського полків. Люди приходили й самочинно в цей край на промисли: займалися рибальством, полюванням, бджільництвом. Стосунки українських «уходників» і царської сторожової служби були не безхмарними. Нові хвиля повстань в Україні і їх поразки змушували козаків і селян шукати свого притулку на Слобідській Україні.

На початку XVIII століття, після азовських походів Петра I ці землі були віддані князю Борису Куракіну. Його син Олександр Куракін у 1730—1760 роках розводив на цих землях овець та велику рогату худобу, давав притулок кріпакам-утікачам з України та Росії, козакам з Чернігівської губернії, заради заселення спустошених придушенням повстання Булавіна земель[2].

1804 року в селі по лівому боку яру налічувалось 12 дворів[3].

Під час Голодомору 1932—1933 років за архівними даними в селі загинуло 227 осіб[4].

У роки німецько-радянської війни село було окуповане німецько-італійськими військами з липня 1942 по січень 1943 року. Під час Острогозько-Россошанської наступальної операції частинам Південно-Західного фронту Червоної армії була поставлена задача вийти 18 січня 1943 року на лінію Шахове — Нагольна — Дем'янівка — Грицаївка — Гайдуківка. 25 січня 1943 року бійці 267 стрілецької дивізії вийшли на рубіж Грицаївка — Струнівка — Гайдуківка[5].

НаселенняРедагувати

Населення становить 79 осіб, 36 дворів[2].

ВулиціРедагувати

У селі існують вулиці: Дорожня, Жовтнева, Зарічна, Лісна, Першотравнева, Підгірна.

ЕкономікаРедагувати

За радянських часів землі села належали колгоспу імені Кірова з центральною садибою в селі Бунчуківка. Колгосп мав 6046 га сільгоспугідь, з них 3735 га ріллі. Головами колгоспу були: 1962—1975 — Вітер Іван Григорович; 1975—1997 — Греков Олександр Іванович[2]. Господарство спеціалізувалось на відгодівлі великої рогатої худоби. Колгосп був нагороджений іменним прапором від імені ЦК КПРС, Верховної Ради СРСР та ВЛКСМ.

ТранспортРедагувати

Село розташоване за 17 км від районного центру і за 17 км від залізничної станції Білокуракине на лінії Валуйки — Кіндрашівська-Нова[2].

КультураРедагувати

Пам'ятникиРедагувати

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. За Всеукраїнським переписом 2001 року.
  2. а б в г д Міста і села України. Луганщина: історико-краєзнавчі нариси / Упорядник В. В. Болгов. — К: Українська академія геральдики, товарного знаку та логотипу, 2012. — 472 с. — ISBN 978-966-8153-83-9
  3. (рос.) Экономические примечания на Старобельский уезд, 1804 / Сост. С. А. Сычева. — Х., 2008. — 168 с.
  4. Михайличенко В. В., Борзенко М. О., Жигальцева В. Л. Національна книга пам'яті жертв голодомору 1932—1933 років в Україні. Луганська область. Архівовано 25 серпень 2010 у Wayback Machine. — Луганськ: Янтар. — 2008. — 921 с.
  5. (рос.) Филоненко С. И., Филоненко А. С. Острогожско-россошанская операция — «Сталинград на Верхнем Дону».

ЛітератураРедагувати

ПосиланняРедагувати