Грабовенський Іван
Іван Грабовенський (1875, с. Монастирське, (тепер частина міста Косів) — 15 грудня 1937, м. Вінниця ?) — український громадський діяч та військовик, отаман (майор) Української Галицької Армії, повітовий військовий комендант Дрогобича.
| Іван Грабовенський | |
|---|---|
 Отаман | |
| Загальна інформація | |
| Народження | 1875 Монастирське, (тепер частина міста Косів) .svg){kind=small} Австро-Угорщина |
| Смерть | 15 грудня 1937 м. Вінниця? |
| Громадянство |  ЗУНР |
| Військова служба | |
| Приналежність | ЗУНР |
| Вид ЗС |  Збройні сили Австро-Угорщини УГА |
| Війни / битви | Українсько-польська війна 1918—1919 |
| Командування | |
| 17-та Бучацька бригада УГА | |
Життєпис
ред.
Народився 1875 року в селі Монастирське (тепер частина міста Косів).
Згодом переїхав до міста Долини, де його батько Адам Грабовенський займав посаду начальника суду.
Займався активною громадсько-політичною діяльністю у Долинському повіті, був членом Української національно-демократичної партії та заступником посла до парламенту.
У 1903 році з ним познайомився Степан Шухевич, який працював разом із його батьком у суді і так написав про нього у своїх спогадах :
Іван Грабовенський був дуже енергійний, рухливий, роботящий і запальний діяч. Завдяки його непосидющій вдачі, Долинський повіт і Долина стали тим, чим були, то є правдиво українською територією. Коли кацапські попи сиділи тихенько, наче миші по дірах, то було це тому, що боялися «Яся» Грабовенського. Він був неперебірливий, тож міг і вибити. Завдяки Грабовенському були в Долині читальні «Просвіти», мабуть, чи не по всіх передмістях. Навіть поляки його шанували і боялися. Щонеділі і свята пополудні товк собою по селах, наче Марко по пеклі.[1]
У грудні 1918 року призначений повітовим військовим комендант Дрогобича.[2] Взяв активну участь в утвердженні української влади та придушенні Дрогобицького соціалістичного бунту.[3]
Після зайняття Дрогобицького повіту поляками продовжив службу в УГА. Під час Чортківської офензиви призначений командиром новоствореної 17-ї бригади, яка так і не була повноцінно створена, у зв'язку з відходом армії за Збруч.
7 лютого 1920 року був тимчасово призначений командиром бригади УСС, на час нездатності виконувати обов'язки Романа Дудинського.[4]
Після переходу армії до більшовиків та створення ЧУГА був заарештований, але зумів втекти з під арешту за допомогою четаря-медика Омеляна Лазурка :
Бачив я тоді отамана УГА Грабовенського, обдертого, босого з мішком, котрого ми скрили серед кількох наших хворих.[5]
Залишився в Радянській Україні. Працював учителем у селі Кричанівка Могилів-Подільського району Вінницької області. Заарештований 3 вересня 1937 року, а вже 15 грудня цього ж року розстріляний.[6]
Примітки
ред.- ↑ СТЕПАН ШУХЕВИЧ. Моє життя. Архів оригіналу за 22 січня 2021. Процитовано 17 січня 2021.
- ↑ Ви ще гарніше і завзятіше боротись потрафите…» Бойовий марш української армії під проводом дрогобицького лицаря полковника Григорія Коссака. Архів оригіналу за 22 січня 2021. Процитовано 17 січня 2021.
- ↑ Д-р Юліям Рабій.ДРОГОБИЦЬКА РЕВОЛЬТА У 1919 Р. (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 28 березня 2016. Процитовано 17 січня 2021.
- ↑ ДЕННИК НАЧАЛЬНОЇ КОМАНДИ УКРАЇНСЬКОЇ ГАЛИЦЬКОЇ АРМІЇ (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 18 січня 2022. Процитовано 17 січня 2021.
- ↑ Семенів В. Лазурко Омелян // Медики Української Галицької Армії: В мареві пошестей, перед лицем смерті / ідея видання Богдана Надраги; упоряд. Володимир Семенів. — Львів : Література і мистецтво, 2020. — С. 360. — ISBN 978-617-629-529-7.
- ↑ Грабовенський Іван Адамович (1875). Архів оригіналу за 22 січня 2021. Процитовано 11 червня 2022.
Посилання
ред.- СТЕПАН ШУХЕВИЧ. Моє життя. [Архівовано 22 січня 2021 у Wayback Machine.]
- Національний банк репресованих