Грабар Петро Миколайович

Грабар Петро Миколайович
фр. Pierre Grabar
Народився 10 вересня 1898(1898-09-10)
Київ
Помер 25 січня 1986(1986-01-25) (87 років)
Париж, Франція
Країна Flag of France (lighter variant).svg Франція
Діяльність біохімік, хімік
Alma mater Страсбурзький університет
Галузь хімія, біохімія, імунологія
Заклад Страсбурзький університет
Посада голова
Ступінь доктор наук
Членство Леопольдина, French Society of Immunologyd і Паризька медична академія
Нагороди премія Пастера, срібна медаль Національного центру наукових досліджень Франції, Міжнародна премія з імунології імені Е.Берінга, Гран-Прі Інституту Франції

Петро́ Микола́йович Граба́р (*10 вересня 1898, Київ — †25 січня 1986, Париж, Франція) — вчений у галузі хімії, біохімії, імунології, імунохімії.

БіографіяРедагувати

Навчався в Пажеському корпусі (Петроград), Інженерній хімічній школі (Ліль), Страсбурзькому університеті (доктор наук, 1930).

Петро Грабар народився в родині потомственного дворянина. Його батько — Микола Грабар — сенатор, радник Касаційного суду в Санкт-Петербурзі, мати — баронеса Єлизавета Притвіц. Брат — Андрій Грабар — фахівець у галузі давньохристиянського та візантійського мистецтва (професор Коллеж-де-Франс, дійсний член Французької Академії наук).

В еміграції з 1919 року. Після навчання переїхав до Страсбурга, де одержав посаду завідувача лабораторією клінічної медицини в Страсбурзькому університеті (1926—1930). 1930-38 — асистент кафедри біохімії. Як вчений формувався під впливом професора медичної хімії Леона Блюма: П.Грабар вивчав біохімічні властивості патогенезу діабету, розробляв методи очистки інсуліну. 1942 — захистив у Сорбонні другу докторську дисертацію на тему: розробка методу ультрафільтрації білків. 1938 — очолив лабораторію в Інституті Пастера в Парижі. Для удосконалення знань з імунохімії стажувався в США у основоположника цього напрямку науки М.Гейдельбургера. Саме тоді П. Грабар з біохіміка та фізико-хіміка перетворився у відданого імунолога. 1946-68 — завідував Відділом хімії мікробів в Інституті Пастера. 1960 — призначений директором Інституту з вивчення раку в Національному центрі наукових досліджень Франції у Вільжюїфі. П.Грабар запропонував онкологам кілька методів діагностики ряду форм ракових новоутворень. Майбутній розвиток науки підтвердив велику перспективність дослідницької програми вченого в галузі онкоімунології.

П. Грабар, як вчений, мав високий міжнародний авторитет. На 1-му Міжнародному конгресі імунологів (США, 1971) він був названий серед 5-ти найвидатніших імунологів світу. Його монографія «Імуноелектрофоретичний аналіз» (співавтор П.Буртен) перекладена багатьма мовами. Вчений — основоположник Французького товариства імунологів, багаторічний його президент.

НагородиРедагувати

Серед відзнак П.Грабаря, зокрема, премія Пастера, срібна медаль Національного центру наукових досліджень Франції, Міжнародна премія з імунології імені Е.Берінга, Гран-Прі Інституту Франції.

П. Грабар — учасник французького Руху опору, Кавалер та Офіцер ордена «Почесного Легіону», Командор «Академічних Пальм».

ЛітератураРедагувати

  • Віталій Абліцов «Галактика „Україна“. Українська діаспора: видатні постаті» — К.: КИТ, 2007. — 436 с.