Відкрити головне меню

Гострі лейкози (також гострі лейкемії) — група швидко прогресуючих захворювань, що характеризуються проліферацією найбільш молодих, недиференційованих стовбурових клітин червоного кісткового мозку, які втратили здатність до визрівання (диференціації).

Великі лімфобласти при гострому лімфобластному лейкозі в мазку пунктата кісткового мозку з груднини
Великі лімфобласти при гострому лімфобластному лейкозі в мазку пунктата кісткового мозку з груднини
Класифікація та зовнішні ресурси
МКХ-10 C91.0 C92.0 C92.4 C92.5 C92.6 C92.8 C93.0 C94.0 C94.2 C95.0
OMIM 308960
DiseasesDB 7431
MeSH C564112
CMNS: Гострі лейкози на Вікісховищі

КласифікаціяРедагувати

Згідно з Міжнародним класифікатором хвороб 10-го перегляду (МКХ-10) виділяють наступні форми гострого лейкозу:

  • лімфобластний С91.0
  • мієлобластний С92.0
  • промієлоцитарний С92.4
  • мієломоноцитарний С92.5
  • мієлоїдний з 11q23-аномалією С92.6
  • мієлоїдний з мультилінійною дисплазією С92.8
  • моноцитарний С93.0
  • еритроїдний С94.0
  • мегакаріобластичний С94.2
  • невияснений С95.0

Клінічні проявиРедагувати

Захворювання перебігають з високою гарячкою, слабкістю, розвитком тяжких проявів геморагічного діатезу. Приєднуються різноманітні інфекційні ускладнення, некротична ангіна (при гострому лімфобластному лейкозі). Хворий відчуває біль у кінцівках; болісне постукування по груднині.

ДіагностикаРедагувати

У крові збільшується число лейкоцитів, особливо різко — кількість молодих незрілих форм (яких в нормі немає у периферійній крові), так званих бластних клітин. При цьому в мазку крові є також невелика кількість зрілих форм, а проміжні форми зазвичай відсутні. При сумнівних результатах досліджень периферійної крові проводять мікроскопію кісткового мозку, у якому виявляється збільшення кількості бластних клітин.

Диференційна діагностикаРедагувати

Диференційний діагноз лейкозу перш за все проводять з лейкемоїдною реакцією, що виникає у відповідь на такі захворювання, як сепсис, тяжкі форми туберкульозу, коклюш, пухлини тощо. У цих випадках у периферійній крові виявляють гіперлейкоцитоз, але у лейкограмі переважають зрілі клітини та лише зрідка з'являються поодинокі мієлоцити, не буває «лейкемічного зяяння». У пунктаті червоного кісткового мозку немає вираженого омолодження клітин. Зміни зникають по мірі одужання від основного захворювання.

У диференційній діагностиці гострого лейкозу та агранулоцитозу, гіпопластичної анемії, тромбоцитопенічної пурпури, захворювань сполучної тканини (колагенози), інфекційного мононуклеозу головними критеріями повинні бути результати цитологічного дослідження червоного кісткового мозку.

ЛікуванняРедагувати

Застосовують цитостатики (вінкристин, 6-меркаптопурин, метотрексат, великі дози преднізолону (60-100 мг)), глюкокортикостероїди, променеву терапію, трансплантацію гемопоетичних стовбурових клітин, імунотерапію.

Чотири основні напрямки терапії:

  • Специфічна хіміотерапія, спрямована на досягнення та закріплення ремісії захворювання. Складається з декількох етапів, різних для лімфобластного та мієлобластного лейкозів.
  • Супроводжуюча підтримуюча терапія, що проводиться для зниження інтоксикації при лізисі пухлинного субстрата та зменшення побічних токсичних ефектів хіміопрепаратів.
  • Замісна терапія, необхідна при загрозі тромбоцитопенії та тяжкій анемії.
  • Трансплантація червоного кісткового мозку та стовбурових кровотворних клітин.

Див. такожРедагувати

ЛітератураРедагувати

  • Довідник фельдшера/під ред. А. Н. Шабанова. — 4-е вид., стереотип. — М.: Медицина, 1984.