Горіх маньчжурський
вид рослин
Горіх маньчжурський[1] (Juglans mandshurica Maxim.) — дерево з родини горіхових (Juglandaceae).
| Горіх маньчжурський | |
|---|---|
.jpg)
| |
| Біологічна класифікація | |
| Царство: | Рослини (Plantae) |
| Клада: | Судинні рослини (Tracheophyta) |
| Клада: | Покритонасінні (Angiosperms) |
| Клада: | Евдикоти (Eudicots) |
| Клада: | Розиди (Rosids) |
| Порядок: | Букоцвіті (Fagales) |
| Родина: | Горіхові (Juglandaceae) |
| Рід: | Горіх (Juglans) |
| Секція: | Juglans sect. Cardiocaryon |
| Вид: | Горіх маньчжурський (J. mandshurica)
|
| Біноміальна назва | |
| Juglans mandshurica | |
Природний ареал — Східна Азія (Китай, Північна Корея, Тайвань)[2].
Цвіте у травні, плоди достигають у вересні[3].
Має їстівні горіхи[2] (містять до 52 % олії[3]), але вони мають дуже тверду шкаралупу, невеликий розмір ядра і невисокі смакові властивості. Деревина придатна для столярних робіт[4].
Див. такожРедагувати
ПриміткиРедагувати
- ↑ Juglans mandshurica // Словник українських наукових і народних назв судинних рослин / Ю. Кобів. — Київ : Наукова думка, 2004. — 800 с. — (Словники України). — ISBN 966-00-0355-2.
- ↑ а б Taxon: Juglans mandshurica Maxim.. U.S. National Plant Germplasm System (англ.). 11 березня 2017. Архів оригіналу за 12 квітня 2017. Процитовано 12 квітня 2017.
- ↑ а б Флора УРСР. — Київ : Видавництво Академії наук Української РСР, 1952. — Т. IV. — С. 92.
- ↑ Жилин С. Г. Семейство ореховые (Juglandaceae) // Жизнь растений : в 6 т. / гл. ред. Ал. А. Фёдоров. — М. : Просвещение, 1980. — Т. 5. Ч. 1 : Цветковые растения [Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.] / под ред. А. Л. Тахтаджяна. — С. 334. — 430 с. (рос.)
|
Це незавершена стаття про квіткові рослини. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |