Горщик каші (Солодка каша, Горщик, вари!, нім. Der süße Brei) — казка про чарівний горщик, який був здатен сам зварити кашу. Сюжет було запозичено з фольклору германських племен, адаптовано й записано братами Грімм.

Сюжет ред.

У сім'ї бідної дівчинки, яка живе вдвох зі своєю матір'ю, стало нічого їсти. У лісі дівчинка зустрічає стару, яка дарує їй чарівний горщик, якому варто лише сказати: «Горщик, вари!» — і він сам починає варити чудову солодку пшоняну кашу в необмеженій кількості. Щоб його зупинити, слід промовити: «Горщик, не вари!». Якось, коли дівчинка пішла з дому, її мати варила кашу. Жінка забула слова, які треба сказати, аби горщик припинив готувати. Через це все місто заливала смачна каша, аж поки дочка не повернулася додому й не вимовила потрібну фразу. На той час горщик наварив уже стільки, що мандрівники та перехожі вимушені були проїдати собі дорогу серед каші.

Інтерпретація ред.

 
Ілюстрація 1909 року. Мешканці проїдають дорогу до міста через гору каші.

Надія на диво, яке може врятувати людей у деяких випадках, була джерелом бродячих сюжетів, які тривалий час ходили в усній традиції. Веселе й химерне зображення міста, вуличками й артеріями якого тече каша, було яскравою ілюстрацією доктрини: коли комусь довірено дива, не слід намагатися привласнити їх собі. Це може призвести до неприємностей. Той факт, що в казці дивом володіє проста дівчинка, мало зміцнювати в дітях упевненість у собі.

Горщик для приготування гарячої їжі, подарований старою, інтерпретується в психології як функція архетипу матері[1]. Інтерпретація Фріделя Ленца ґрунтується на стародавньому індійському позначенні сонця та місяця як двох небесних котлів із кашею, яких може досягти лише дитяча душа[2].

У 1953 році за мотивом чеської народної казки «Горщик, вари!» було знято однойменний мультфільм, режисером якого став Вацлав Бедржих. У 1984 році студією «Союзмультфільм» було випущено радянський мальований мультиплікаційний фільм «Горщик каші», режисер — Наталія Голованова.

Див. також ред.

Джерела та література ред.

Примітки ред.

  1. Hedwig von Beit: Symbolik des Märchens. Francke, Bern 1952, S. 167—168.
  2. Friedel Lenz: Bildsprache der Märchen. 8. Auflage. Freies Geistesleben und Urachhaus, Stuttgart 1997, ISBN 3-87838-148-4 , S. 66-68.