Горобців Микола

Горобців Микола
Горобців Микола;
Поручник
Загальна інформація
Народження	1892; Нова Ушиця
Смерть	після 1936
Громадянство	УНР
Національність	українець
Військова служба
Роки служби	1920
Приналежність	УНР
Вид ЗС	Армія УНР
Формування	Залізна дивізія
Війни / битви	Перша світова війна; ; Радянсько-українська війна
Нагороди та відзнаки
	Хрест Симона Петлюри
	Хрест Симона Петлюри

Немає перевірених версій цієї сторінки; ймовірно, її ще не перевіряли на відповідність правилам проекту.

Микола Горобців (*1892, Нова Ушиця — † після 1936) — військовий, громадський діяч, просвітянин, інтендант 12-ї селянської дивізії, начальник інтендантської служби 3-ї Залізної дивізії; поручник Армії УНР. Нагороджений Хрестом Симона Петлюри^[1].

Біографія

Закінчив вищепочаткову школу (1907), 5-й клас Новоолександрівської приватної гімназії професора Шейміна, яку залишив через матеріальні нестатки. У 1911 готувався до здачі матурального іспиту в Петрограді, але через скруту довелося два роки пропрацювати на приватному підприємстві.

Вступив на Вищі торговельні курси професора Іванова-Чистякова (Петроград, 1913).

“По закінченню академічного 1913/1914 року, не покидаючи курсів, виїхав від фірми яко ревізор-бухгалтер для створення філії в Сибіру і одержання більшої практики. Практику проходив в російському для зовнішньої торгівлі банку та фірмі “Зінгер із синами” в Томську і 1-му західносибірському товаристві “Портланд цемент”, де при запропонуванні високої як для слухача платні — 150 карбованців — залишився на службі з метою матеріального забезпечення і бути вільним для майбутніх студій”.

Мобілізований до російської армії (1915).

Після закінчення військової школи (1916) призначений в один із полків Кавказького військового округу, звідки спрямований до офіцерської стрілецької школи.

Під час боїв на австро-угорському фронті потрапив у полон, де пробув до грудня 1918 року.

Повернувшись додому, «приступив до громадської праці (земство, земельна управа кооперативів і „Просвіта“)».

У січні 1919 року обраний «від новоушицької інтелігенції» на Всеукраїнський трудовий конгрес, але через хворобу не зміг виїхати.

Захворівши на тиф, лікувався вдома (жовтень 1919).

У 1920 добровільно приєднався до Армії УНР, ставши начальником інтендантської частини 3-ї Залізної дивізії.

У листопаді 1920 перейшов Збруч.

Зрештою, покинув табори та влаштувався помічником адміністратора «в одному великому маєтку» в Польщі (1923).

Нагороджений Хрестом Симона Петлюри.

Примітки

↑ Тинченко Я. Ю. Офіцерський корпус Армії Української Народної Республіки (1917—1921). Книга II. — К. : Темпора, 2011. — 355 с. — ISBN 978-617-569-041-3.

Джерела

ЦДАВО України. — Ф. 3795. — Оп. 1. — Спр. 932. — Арк. З — 3 зв.
Тинченко Я. Ю. Офіцерський корпус Армії Української Народної Республіки (1917—1921). Книга II. — К. : Темпора, 2011. — 355 с. — ISBN 978-617-569-041-3.

[1] Тинченко Я. Ю. Офіцерський корпус Армії Української Народної Республіки (1917—1921). Книга II. — К. : Темпора, 2011. — 355 с. — ISBN 978-617-569-041-3.

[1]