Горобців Микола
Микола Горобців (*1892, Нова Ушиця — † після 1936) — військовий, громадський діяч, просвітянин, інтендант 12-ї селянської дивізії, начальник інтендантської служби 3-ї Залізної дивізії; поручник Армії УНР. Нагороджений Хрестом Симона Петлюри[1].
| Горобців Микола | ||
|---|---|---|
 Поручник | ||
| Загальна інформація | ||
| Народження |
1892 Нова Ушиця | |
| Смерть | після 1936 | |
| Громадянство |
.svg){kind=small} УНР | |
| Національність | українець | |
| Військова служба | ||
| Роки служби | 1920 | |
| Приналежність |
УНР | |
| Вид ЗС |
 Армія УНР | |
| Формування | Залізна дивізія | |
| Війни / битви |
Перша світова війна Радянсько-українська війна | |
| Нагороди та відзнаки | ||
| ||
Біографія ред.
Закінчив вищепочаткову школу (1907), 5-й клас Новоолександрівської приватної гімназії професора Шейміна, яку залишив через матеріальні нестатки. У 1911 готувався до здачі матурального іспиту в Петрограді, але через скруту довелося два роки пропрацювати на приватному підприємстві.
Вступив на Вищі торговельні курси професора Іванова-Чистякова (Петроград, 1913).
“По закінченню академічного 1913/1914 року, не покидаючи курсів, виїхав від фірми яко ревізор-бухгалтер для створення філії в Сибіру і одержання більшої практики. Практику проходив в російському для зовнішньої торгівлі банку та фірмі “Зінгер із синами” в Томську і 1-му західносибірському товаристві “Портланд цемент”, де при запропонуванні високої як для слухача платні — 150 карбованців — залишився на службі з метою матеріального забезпечення і бути вільним для майбутніх студій”.
Мобілізований до російської армії (1915).
Після закінчення військової школи (1916) призначений в один із полків Кавказького військового округу, звідки спрямований до офіцерської стрілецької школи.
Під час боїв на австро-угорському фронті потрапив у полон, де пробув до грудня 1918 року.
Повернувшись додому, «приступив до громадської праці (земство, земельна управа кооперативів і „Просвіта“)».
У січні 1919 року обраний «від новоушицької інтелігенції» на Всеукраїнський трудовий конгрес, але через хворобу не зміг виїхати.
Захворівши на тиф, лікувався вдома (жовтень 1919).
У 1920 добровільно приєднався до Армії УНР, ставши начальником інтендантської частини 3-ї Залізної дивізії.
У листопаді 1920 перейшов Збруч.
Зрештою, покинув табори та влаштувався помічником адміністратора «в одному великому маєтку» в Польщі (1923).
Нагороджений Хрестом Симона Петлюри.
Примітки ред.
Джерела ред.
- ЦДАВО України. — Ф. 3795. — Оп. 1. — Спр. 932. — Арк. З — 3 зв.
- Тинченко Я. Ю. Офіцерський корпус Армії Української Народної Республіки (1917—1921). Книга II. — К. : Темпора, 2011. — 355 с. — ISBN 978-617-569-041-3.