Горличка сіроголова
| Горличка сіроголова | ||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 | ||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||
| ||||||||||||||||
| Leptotila rufaxilla (Richard & Bernard, 1792) | ||||||||||||||||
 Ареал виду | ||||||||||||||||
Підвиди
| ||||||||||||||||
|
(Див. текст) | ||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||
|
Горличка сіроголова[2] (Leptotila rufaxilla) — вид голубоподібних птахів родини голубових (Columbidae). Мешкає в Південній Америці.
Опис ред.
.jpg)
Довжина птаха становить 28 см, вага 115-183 г. У самців номінативного підвиду лоб сіруватий або сизуватий, тімя сизе, потилиця і задня частина шиї сірувато-фіолетові з райдужним відблиском. Обличчя охристе або рожевувато-охристе, горло рожевувато-біле. Верхня частина тіла оливково-коричнева з легким бронзовим відтінком на верхній частині спини. Центральні стернові пера оливково-коричневі, крайні стернові пера чорнуваті з білими кінчиками. Груди і шия з боків сірувато-рожеві, живіт білий. Дзьоб чорний, лапи червоні, очі жовті або карі, навколо очей плями голої червоної шкіри, оточені рожевувато-білим пір'ям. Самиці мають більш коричневе забарвлення, боки у них мають оливковий відтінок, верхня частина тіла має зеленуватий відтінок. Забарвлення молодмх птахів подібне до забарвлення самиць, груди у них іржасті, поцятковані темно-коричневими смугами, пера на верхній частині тіла мають іржасті края. Представники різних підвидів вирізняються своїми розмірами і відтінком оперення.
Підвиди ред.
Виділяють шість підвидів:[3]
- L. r. pallidipectus Chapman, 1915 — східна Колумбія і західна Венесуела;
- L. r. dubusi Bonaparte, 1855 — від південно-східної Колумбії до східного Перу, північно-західної Бразилії і південної Венесуели;
- L. r. rufaxilla (Richard & Bernard, 1792) — східна Венесуела, Гвіана і північна Бразилія (від Мадейри до північного Мараньяну);
- L. r. hellmayri Chapman, 1915 — північно-східна Венесуела (півострів Парія[en]) і острів Тринідад;
- L. r. bahiae Berlepsch, 1885 — центральна Бразилія (від півдня Мату-Гросу до Баїї);
- L. r. reichenbachii Pelzeln, 1870 — південна Бразилія (від Мату-Гросу до Еспіріту-Санту), Парагвай, Уругвай і північно-східна Аргентина.
Поширення і екологія ред.
Сіроголові горлички мешкають в Колумбії, Венесуелі, Гаяні, Суринамі, Французькій Гвіані, Бразилії, Еквадорі, Перу, Болівії, Аргентині, Парагваї, Уругваї та на Тринідаді і Тобаго. Вони живуть у вологих рівнинних тропічних лісах, на узліссях і галявинах. Зустрічаються на висоті до 2200 м над рівнем моря. Живляться насінням, плодами і комахами, яких шукають в лісовій підстилці. В кладці 1-2 яйця, інкубаційний період триває 12 днів, пташенята покидають гніздо через 12-13 днів після вилуплення.
Примітки ред.
- ↑ BirdLife International (2016). Leptotila rufaxilla. Архів оригіналу за 10 листопада 2021. Процитовано 13 травня 2022.
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2022). Pigeons. IOC World Bird List Version 12.1. International Ornithologists' Union. Архів оригіналу за 6 травня 2014. Процитовано 13 травня 2022.
Джерела ред.
- Gerhard Rösler: Die Wildtauben der Erde – Freileben, Haltung und Zucht. Verlag M. & H. Schaper, Alfeld-Hannover 1996
- David Gibbs, Eustace Barnes, John Cox: Pigeons and Doves – A Guide to the Pigeons and Doves of the World. Pica Press, Sussex 2001
- Hilty, Steven L (2003). Birds of Venezuela. London: Christopher Helm. ISBN 0-7136-6418-5.
- ffrench, Richard (1991). A Guide to the Birds of Trinidad and Tobago (вид. 2nd). Comstock Publishing. ISBN 0-8014-9792-2.
Посилання ред.
- Поштова марка [Архівовано 5 лютого 2017 у Wayback Machine.] Суринаму із зображеням сіроголової горлички
|
Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |