Йотей (гора)
Гора Йотей — це стратовулкан висотою 1898 м, розташований у південній частині регіону Сірібесі на Хоккайдо (північно-західна провінція Ібурі ). Гора включена до списку 100 відомих гір Японії [1] . Гора входить до національного парку Сікоцу [2].
Опис ред.
Гора Йотей — це діючий стратовулкан, кратер якого має діаметр 700 м і глибину 200 м, на західному та північно-західному схилі є бічні кратери[3]. Він має майже ідеальну конічну форму, тому його називають Езо Фудзі через схожість горою Фудзі [4]
На вершині гори сходяться кордони п'ятьох населених пунктів повіту Абута: Маккарі, Нісеко, Куттян, Кьоґоку, Кімобецу.
Точка тріангуляції першого класу (назва точки "Маккарі") становить 1892,7 м, а точка тріангуляції третього класу (назва точки "Кітаяма") на зовнішньому кільці кратера має 1843,7 м. [5]Йотей — це найвища гора в південно-західній частині острова Хоккайдо й одна з 24 найвидатніших вершин в Японії.
На сході, півночі і заході від вулкана протікає річка Сірібецу[3].
На горі Йотей є вертикальна поясність природних зон: широколистяні ліси біля підніжжя, хвойні ліси та альпійські рослини, такі як рододендрон золотистий[ja] і Phyllodoce caerulea[6]. Територія вершини гори була визначена національною природною пам’яткою як «Зона альпійської флори гори Йотей » у 1921 році [7].
Тут можна побачити багато диких тварин, таких як бурі ведмеді, руда лисиця Езо[ja], заяц-біляк, хоккайдські білки[ja], бурундуки та хоккайські олен[ja], а також було підтверджено понад 130 видів диких птахів, з яких рідкісні види — дятел чорний, рибалочка-чубань, сплюшка східноазійська, голуб зелений, японська синиця[6].
Озеро вулканічного кратера[ja] Хангецу, утворене вулканічною діяльністю біля підніжжя північно-західного схилу гори, має форму півмісяця, оскільки всередині кратера утворився лавовий купол, менший за діаметр кратера. Озеро має площу 1,3 квадратних кілометра, оточене густим пралісом[6]. Поруч із озером розташовано кемпінг та природний парк озера Хангецу[8].
Історія вулканічної діяльності ред.
Активність гори поділяють на два періоди: Старий вулкан Йотей до обвалу гірського тіла та Новий вулкан Йотей після обвалу гірського тіла[3].
Приблизно 60 000–50 000 років тому вулкан Палео-Йотей мав плініанські виверження та активно викидав пемзу, вулканічний попіл, потоки лави та пірокластичні потоки, в результаті чого приблизно 40 000 років стратовулкан мав висоту близько 1700 м. Приблизно 40 000–33 000 років тому вулкан Йотей припинив свою діяльність та почав руйнуватися, що створило великі поклади осадкових гірських порід у західного підніжжя гори [9] .
Повторне виверження почалось приблизно 33 000 років тому [10] . Центральний кратер був центром активності протягом останніх 10 000 років, під час виверження приблизно 4000 років тому потік лави досяг частини міста Куттян [3], а останнє виверження відбулося приблизно 1000 років тому [11] .
Основними породами вулкану є андезит і дацит, його старі частини мають амфібол і кварц, а нові — фенокристали [10].
Маршрути скелелазіння ред.
Є чотири маршруту підняття на гору Йотей: маршрут Куттян (підйом від озера Хангецу), маршрут Кіогоку, маршрут Маккарі (має менш стрімкий схил) та маршрут Кімобецу[8]. Підйом та спуск по кожному маршруту займає понад 8 годин[12][13].
На висоті 1700 м на західному схилі гори є гірська хатинка та місце для відпочинку, проживання у хатинці платне, вона відкрита з середини червня до середини жовтня, але вода та їжа не продаються[14].
Галерея ред.
-
Півмісячне озеро -
Гора Йотей -
Вид на гору Йотей з гори Сірібецу -
Вид на гору Йотей зміста Кімобецу -
Топографічна карта гори Йотей -
Вулкан Йотей -
Вид на гору Йотей з перевалу Накаяма -
Вид на гору Йотей зміста Кьогоку -
Кратер гори Йотей -
Озеро гори Йотей -
Гора Йотей з оглядового майданчика
Дивись також ред.
- Гора Йотей - Японське метеорологічне агентство
- Японський вулкан гора Йотей - Національний інститут передових промислових наук і технологій Геологічної служби Японії
Примітки ред.
- ↑ 深田久弥 (1982). 日本百名山. 朝日新聞社. ISBN 4-02-260871-4.
- ↑ 公園の特長. 環境省 (яп.). Процитовано 11 березня 2024.
- ↑ а б в г 16.羊蹄山 (PDF). 気象庁. 2013. Процитовано 1 грудня 2016.
- ↑ 北海道鉄道管理局『北海道鉄道沿線案内』、1918年、53-54頁。荒山正彦監修・解説『シリーズ明治・大正の旅行 第I期 旅行案内書集成』第13巻（北海道旅行案内／樺太の鉄道旅行案内）、ゆまに書房、2014年、77-78頁。
- ↑ 国土地理院 基準点成果等閲覧サービス
- ↑ а б в 公園の特長. 環境省 (яп.). Процитовано 11 березня 2024.
- ↑ 自然紀行 日本の天然記念物. 講談社. 2003. с. 26. ISBN 4-06-211899-8.
- ↑ а б 後方羊蹄山（蝦夷富士） 登山コースデータ 日本百名山. www.momonayama.net. Процитовано 11 березня 2024.
- ↑ 吉田 英嗣 (2015). 流れ山分布の地形学的特徴からみた古羊蹄火山の巨大山体崩壊. 地学雑誌. 124 (4): 575—586. doi:10.5026/jgeography.124.575. Процитовано 1 грудня 2016.
- ↑ а б 上澤 真平, 中川 光弘 (2009). 西南北海道,羊蹄火山の最近約5万年間のテフラ層序 : 古羊蹄火山起源テフラの発見と岩屑なだれの発生時期. 日本火山学会講演予稿集: 42. doi:10.18940/vsj.2009.0_42. Процитовано 1 грудня 2016.
- ↑ 火山別噴火履歴表示. gbank.gsj.jp. Процитовано 11 березня 2024.
- ↑ Mount Yotei (Yoteizan Nature Park). AllTrails.com (англ.). Процитовано 10 березня 2024.
- ↑ 羊蹄山真狩コースガイド | 羊蹄山情報 | 観光・イベント | 北海道 真狩村. www.vill.makkari.lg.jp. Процитовано 11 березня 2024.
- ↑ 登山・トレッキング. 北海道ニセコ 倶知安観光協会 (яп.). Процитовано 11 березня 2024.