Надзвича́йно висо́кий пік, або коротко у́льтра-пік (англ. Ultra-prominent peak або англ. Ultra peak, Ultra) — гірська вершина з показником відносної висоти (англ. prominence) 1500 метрів (4921 футів) і більше.

Карта ультра-піків Землі

Опис ред.

Загалом на Землі було розраховано приблизно 1524 таких вершин (станом на 10 червня 2007 року)[1]. Більшість вершин, такі як наприклад: Матергорн та Айгер, не є ультра-піками, тому що вони сполучені з більш вищими горами високими перевалами (сідловинами) і, таким чином, значення показника prominence у них недостатнє, тобто менше 1500 м.

Термін «ультра» вперше був застосований вченим-природознавцем Стівеном Фраєм при його дослідженні та опису гір у штаті Вашингтон в 1980-х роках. Первісний термін, який він застосував, означав «надзвичайно велика гора», маючи при цьому на увазі гори, що мали prominence принаймні в 5000 футів (1524 м)[2].

Розташування ред.

 
Чоґорі (К2)
 
Лхоцзе
 
Аннапурна I
 
Монблан
 
Кіліманджаро
 
Гора Кука
 
Вулкан Орісаба
 
Вулкан Котопахі

У світі достеменно було виявлено та досліджено 1515 ультра-піків: 638 в Азії, 353 у Північній Америці, 209 в Південній Америці, 119 у Європі (включаючи Кавказ), 84 в Африці, 69 в Австралії та Океанії та 43 в Антарктиці[1].

Багато з найвищих у світі гір є ультра-піками, включаючи Еверест, Чоґорі (К2), Кіліманджаро, Монблан, Олімп. З іншого боку, інші, такі найвищі вершини як Лхоцзе, Аннапурна III, Чурен-Гімал — не ультра-піки, оскільки вони не мають достатнього prominence. Багато ультра-піків лежить у рідко відвідуваних і непривітних частинах світу, у тому числі у Ґренландії 39, високих широтах Арктичних островів Нової Землі, Яна-Майєна та Шпіцбергена, а також у Великих Азійських хребтах (Гімалаї, Каракорум, Гіндукуш, Тянь-Шань, Памір, Куньлунь, Тибет та інших). У Британській Колумбії деякі з перелічених гір навіть не мають загальновизнаних назв.

13-ть із 14-ти восьмитисячників — ультра-піки (виняток становить лише Лхоцзе, з відносною висотою всього 610 м), а також є ще 64 ультра-піки висотою понад 7000 м. Існує 90 ультра-піків із prominence понад 3000 м, але лише 22 з них мають її понад 4000 м.

Кілька ультра-піків ще непідкорені, такі як Музтау, Сайпл, Гангкхар-Пуенсум — є найбільш вірогідними кандидатами у список непідкорених ультра-піків світу[2][3].

Всі «Сім вершин» — ультра-піки в силу того, що вони є найвищими точками окремих масивів суші (континентів). Кожна з них має свою сідловину на рівні або близько рівня моря, в результаті чого їх показник відносної висоти (prominence) дорівнює або майже дорівнює їхній абсолютній висоті. Також ультра-піками є більшість «Семи других вершин» (виняток становить лише антарктична Тирі та австралійська Таунсенд).

Списки ультра-піків (1515) ред.

Загальні списки ред.

Європа (119) ред.

Азія (638) ред.

Африка (84) ред.

Океанія (69) ред.

Північна Америка (353) ред.

Південна Америка (209) ред.

Антарктика (43) ред.

Див. також ред.

Примітки ред.

  1. а б Maizlish, A. «The Ultra-Prominences Page» [Архівовано 25 червня 2018 у Wayback Machine.] на Peaklist.org. (англ.)
  2. а б Helman, Adam (2005). The Finest Peaks: Prominence and other Mountain Measures. Trafford. ISBN 1-4120-5994-1. 
  3. Maizlish, A. Antarctic Ultra-Prominent Summits. Peaklist.org. Архів оригіналу за 8 вересня 2018. Процитовано 30 березня 2022.  (Див. Примітки 3 та 10.)