Відкрити головне меню

Гончарук Дмитро Дмитрович

Дмитро́ Дми́трович Гончару́к (нар., 9 січня 1977(19770109), м. Луцьк, Волинська область, Українська РСР — пом. 20 березня 2015, м. Сєвєродонецьк, Луганська область, Україна) — український військовослужбовець, старшина Збройних сил України.

Гончарук Дмитро Дмитрович
Starshuna h.png Старшина
Гончарук Дмитро Дмитрович.jpg
Загальна інформація
Народження 9 січня 1977(1977-01-09)
Українська РСР Луцьк, Волинська область
Смерть 20 березня 2015(2015-03-20) (38 років)
Україна Сєвєродонецьк, Луганська область
° підрив на вибуховому пристрої
поховання: Луцький район
Громадянство Flag of Ukraine.svg Україна
Псевдо «Дімедрол»
Військова служба
Приналежність Україна Україна
Вид ЗС Emblem of the Ukrainian Ground Forces.svg Сухопутні війська
Рід військ БЗ МВ.svg Механізовані війська
Формування
24 ОМБр.svg
 24 ОМБр
Війни / битви

Війна на сході України

Командування
командир відділення
Нагороди та відзнаки
Орден «За мужність» ІІІ ступеня

ЖиттєписРедагувати

Народився 1977 року в Луцьку. Закінчив Луцьку середню школу № 20. Працював на Луцькому державному підшипниковому заводі (нині — АТ «СКФ Україна») на посаді терміста; останнім часом — ковалем на приватному підприємстві. З 2006 мешкав у селі Зміїнець Луцького району.

У зв'язку з російською збройною агресією проти України призваний за частковою мобілізацією 28 серпня 2014-го.

Старшина, командир відділення — заступник командира зенітного артилерійського взводу 4-го механізованого батальйону 24-ї окремої Залізної механізованої бригади, в/ч А0998, м. Яворів.

Ніс службу в зоні проведення антитерористичної операції, зокрема в районі населених пунктів «Бахмутської траси» на Луганщині.

20 березня 2015-го близько 17:00, під час перевірки території та обходу рубежів оборони взводного опорного пункту (ВОП, 29-й блокпост), — поблизу смт Новотошківське, військовослужбовці 24-ї бригади підірвались на вибуховому пристрої з «розтяжкою» в районі шахти «Пролетарської»[1]. В результаті вибуху загинув молодший сержант Юрій Білик, старшина Дмитро Гончарук від отриманих поранень помер у лікарні Сєвєродонецька.

Похований 25 березня на кладовищі міста Луцька у селі Гаразджа, на Алеї почесних поховань[2]. Залишилась мати, сестра та донька Ірина 2001 р.н.

На пам'ятнику на могилі бійця вказано: Калюжний (Гончарук) Дмитро Дмитрович[3].

Нагороди та званняРедагувати

  • За особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі, нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (04.06.2015, посмертно)[4].
  • Почесний громадянин Луцького району[5].

ПриміткиРедагувати

ДжерелаРедагувати